29-річна скороходка Ганна Шевчук стала переможницею конкурсу Tough Athletics Awards 2025 від французького спортивного бренду Decathlon. У номінації "Дивовижна завзятість року" за неї проголосували 34% респондентів. 2025 року Ганна стала єдиною українською атлеткою, яка на чемпіонаті світу в Токіо фінішувала одразу на двох дистанціях спортивної ходьби — 35 км та 20 км. Найкращого результату вона досягла на 35-кілометровій дистанції, де посіла восьме місце, тоді як на 20 км фінішувала 24-ою. Також Ганна Шевчук є чинною рекордсменкою України у спортивній ходьбі на 35 км. На командному чемпіонаті Європи 2026 року вона встановила національний рекорд — 2:42,41, посівши четверте місце. "Жорстка Атлетика" поспілкувалася з рекордсменкою України.
— Ганно, який старт у 2025 році ви вважаєте найуспішнішим для себе?
Для мене, мабуть, головним і найважчим був чемпіонат світу. Найкращим же, думаю, був виступ на командному чемпіонаті Європи, який відбувався у Подєбрадах. У Токіо ж вийшло не все так гладко, тому що підготовка була спланована не зовсім у тих умовах, які були потрібні. Там було дуже жарко — близько 35 градусів, і ми не були повністю готові до таких умов. Після 35 км я дуже довго відходила. Вона мене сильно «прибила».
— Ви єдина пройшли дві дистанції на чемпіонаті світу і дійшли до фінішу. Ви пишаєтеся собою?
Я пишаюся тим, що показала: наші українці можуть стартувати в будь-яких умовах, бо вони сильні. Я не перейшла в іншу країну, хоч зараз багато хто змінює громадянство через краще фінансування.
— А скороходів запрошують змінити громадянство?
Звісно, запрошують. І я думаю, що якби захотіла, могла б без проблем знайти, куди перейти з такими результатами. Наприклад, Людмилу Оляновську запрошували, але вона сказала, що є справжньою патріоткою України. І я так само! Я могла б виступати за Латвію, бо у мене мама латишка. Але я люблю Україну і ніколи не збираюся змінювати громадянство.
— А які у вас умови для тренувань? Ви живете в Івано-Франківську, де там тренуєтеся?
Я живу біля озера, от навколо озера і тренуюся. Я за місяць уже тричі хворіла, бо тренуюся на вулиці. Узимку важко: холодно, щодня сніг — немає де тренуватися, зборів немає. Як змагатися з олімпійською чемпіонкою чи призеркою Олімпійських ігор, які всю зиму тренуються в теплих країнах, повністю забезпечені фінансуванням?
На чемпіонаті світу нам потрібно буде змагатися з дуже сильними дівчатами, які тренуються в нормальних умовах, і вони вже готуються до умов Бразилії. А ми ще поки навіть не знаємо, де будуть збори. І як ми будемо себе почувати в Бразилії, я, чесно, не знаю.
От Марія Перес на ЧС виграла 35 км — її за кілька днів повністю відновили, і вона виграла 20 км. Ми не можемо конкурувати з тими, у кого є лікар, повне забезпечення і все необхідне. Поки цього не буде — не буде й результатів. Наприклад, треба робити масажі — масаж коштує 800 гривень — як я можу дозволити собі хоча б двічі на тиждень, якщо зарплати не вистачає? Які результати світового рівня можна очікувати від спортсмена, який заробляє приблизно 20 тисяч на місяць і з цих коштів має купити собі кросівки, вітаміни, бо його нічим не забезпечують?
Ми дуже талановиті, але не маємо тих можливостей, які мають вони. Якби нам дали такі самі умови, ми були б непереможними.
— Чи отримали ви за 8 місце на чемпіонаті світу якусь фінансову винагороду від держави?
У мене зараз зарплата 11 тисяч гривень, і вона не змінюється з 2015 року — самі розумієте, яка інфляція. І ніби є восьме місце на чемпіонаті світу, очки команді дала, але мене навіть не поставили в елітну групу, щоб хоч якась зарплата була краща. Сказали, що для цього треба мати 1–6 місце на чемпіонатах світу. І ці вимоги постійно ростуть.
От Людмила Оляновська виборола перше місце командного чемпіонату Європи — ні зарплату не підняли, ні премію, нічого. Людина просто нічого не отримала за золото чемпіонату Європи.
– За рекорд України якийсь бонус існує, адже ви вже двічі його оновили?
Ні, нічого. Лише те, що про мене більше пишуть у ЗМІ.
— Чи здивувалися, встановивши національний рекорд на першому ж старті, де йшли 35 км?
Це заслуга мого нового тренера — Олексія Петровича Шелеста, до якого я перейшла лише минулого літа. Я в якийсь період дуже морально занепала, але він зміг мене дуже швидко витягнути з тої ями. Я можу лише йому завдячувати цим результатом. Мабуть, 2025 рік був для мене найуспішнішим.
— А на цей сезон яка буде головна дистанція?
Марафон — 42 кілометри. Його буду на чемпіонаті Європи йти. А на командному чемпіонаті світу в Бразилії буду йти половинку — 21 кілометр з групою з дівчатами. Ми так вирішили, щоб була команда сильніша.
— А Ви ходили раніше марафон?
Ні. Спробую вперше цю дистанцію на чемпіонаті Європи. Цього року на чемпіонаті Європи в один день стартують марафон і півмарафон. Тому я сподіваюся, що трохи розосередяться лідерки і мені хоч якесь місце залишиться. Сподіваюся, що Марія Перес піде 21.
— Як починався ваш спортивний шлях. Ви з села їздили в місто на тренування?
Так, я сама з села Павликівка, це близько 20 кілометрів від Калуша. Я кожного дня вставала о 6 годині ранку, їхала в Калуш у школу і приїжджала додому о пів на восьму вечора. А ще ж треба уроки зробити. Три роки ці були дуже важкі, але я таке бажання колись мала!
— Ви починали як бігунка і перейшли у спортивну ходьбу?
Я бігала 800, 1500, 3000 м. Вигравала чемпіонати області, а на чемпіонатах України, щоправда, тоді не виступала. А коли тренер сказав, що починаємо тренуватися спортивною ходьбою, я сміялася. Бо раніше, коли бачила, як інші дівчатка ходили, тренувалися, це мене веселило. Думала: що це за вид спорту такий? От досміялася і сама опинилася в цій сфері.
— Як вдається поєднувати роль мами і професійної спортсменки?
Сину вісім років. Зараз він живе у бабусі, бо я часто в роз’їздах. Ходить до школи в Калуші. Але до трьох років я з ним була 24/7, всюди, навіть на змагання його брала з собою. Вже через рік після народження сина я йшла, так як ходила в юніорках, 10 кілометрів. Якщо людина чогось хоче, вона завжди добивається своїх цілей!
– Яку ціль ставите собі на 2026 рік?
Нарешті заслужити те, над чим я довго працювала. Для себе особисто хочу доказати, що я не дарма 18 років працюю в спорті.
Детальніше читайте у публікації "Ми талановиті, але без умов" — рекордсменка України Ганна Шевчук про зарплати, тренування і реалії скороходів" за посиланням.
