Таке рішення ухвалила Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду 31 березня.
Як раніше повідомляли «Вікна», 4 грудня 2025 року Калуський міськрайонний суд виніс вирок обвинуваченій у шахрайстві місцевій мешканці, підприємиці і директорці благодійного фонду. Причому злочини обвинувачена скоювала під іншим іменем, адже 11 листопада 2022 року вона змінила анкетні дані, а саме прізвище, ім’я та по батькові.
Підприємиця здійснювала роздрібну торгівлю одягом у спецiалiзованих магазинах на території міста Калуша та під приводом розширення бізнесу у 2016-2019 роках зичила у потерпілих — своїх знайомих крупні суми в доларах США. Загальна сума завданих потерпілим збитків становить понад 14 млн гривень (понад пів мільйона доларів США), які не було відшкодовано.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях та цивільні позови потерпілих не визнала. Суду пояснила, що дійсно позичала гроші у потерпілих на розвиток свого бізнесу. Коли брала гроші від людей, то надавала свої боргові розписки. Мовляв, умислу не повертати гроші у неї не було. Тоді вона повідомила, що між нею та потерпілими склалися цивільно-правові відносини, а склад кримінальних правопорушень абсолютно відсутній.
Участь у засіданні суду взяли 11 потерпілих. Доказами вини обвинуваченої стали заяви потерпілих про вчинення кримінального правопорушення, які також надали оригінали боргових розписок.
Суд відзначив, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена у судовому засіданні та підтверджується показаннями потерпілих та свідків. Відтак суд ухвалив визнати жінку винуватою у вчиненні інкримінованих їй правопорушень та призначив остаточне покарання — позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна. Суд вказав, що додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, зокрема домоволодіння, призначають, виходячи з обставин вчинення кримінальних правопорушень, відношення до вчинених злочинів, відсутності щиросердечного каяття та не відшкодування заподіяної шкоди потерпілим в повному обсязі.
До набрання вироком законної сили засудженій обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши її під варту із зали суду.
Окрім того, суд ухвалив на користь трьох потерпілих стягнути з жінки загалом 234 750 доларів США матеріальної і 370 000 гривень моральної шкоди.
Апеляційні скарги на вирок Калуського суду подали і адвокат обвинуваченої, і прокурор. Зокрема захисник просив скасувати вирок Калуського міськрайонного суду від 4 грудня 2025 року та прийняти рішення, яким виправдати його підзахисну.
Адвокат вказав, що судом першої інстанції не досліджено та не зазначено, яку суму грошових коштів було повернуто обвинуваченою потерпілим по справі, яке майно і на яку суму вилучалося представниками державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості перед потерпілими та не надано оцінки тому, що обвинувачена значну частину коштів повернула добровільно. Також суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням обвинуваченої, яка стверджувала, що умислу не повертати отримані кошти у неї не було. Остання вказувала про те, що кошти отримувала від потерпілих з метою ведення спільного бізнесу, де потерпілі мати отримувати від прибутку щомісяця 40 відсотків. Однак, через незадовільну ситуацію, яка склалася в країні, а саме: COVID-19 бізнес перестав приносити доходи, а тому кожен із потерпілих почав вимагати повернення коштів. Обвинувачена була переконана, що ситуація виправиться і вона зможе повернути кошти.
Прокурор у свою чергу просив скасувати вирок Калуського міськрайонного суду з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеня тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м’якості та ухвалити новий вирок, яким визнати жінку винною у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Зокрема, прокурор вказав, що пом’якшуючих обставин судом не встановлено. Окрім того, засуджена заперечувала свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, не розкаялась, заподіяну шкоду не відшкодувала.
Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, суд першої інстанції обмежився лише формальним переліком доказів, не надавши їм належної правової оцінки та не навів у вироку переконливих мотивів, чому він бере до уваги докази на підтвердження висунутого обвинувачення та не враховує докази, на які посилалась сторона захисту в обґрунтування доведеності доводів щодо невинуватості обвинуваченої та відсутності в неї злочинного наміру на вчинення правопорушень.
Відтак обидві апеляційні скарги було задоволено частково. А саме вирок Калуського суду від 4 грудня скасовано і призначено новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Водночас обвинуваченій продовжили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 29 травня 2026 року.
Щоправда, адвокат обвинуваченої подала клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтуванні йшлося про те, що обвинувачена є генеральним директором міжнародного благодійного фонду, який з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, ефективно займається матеріальною підтримкою військових ЗСУ. А також на те, що обвинувачена має відповідний рівень придатності до служби та виявила добровільне бажання захищати Батьківщину.
Однак суд вказав, що доводи про те, що обвинувачена бажає проходити військову службу в Збройних Силах України, не можуть бути визнані належною правовою підставою для зміни запобіжного заходу та відмовив у задоволенні клопотання захисника.
