Після новели про першого провідника ОУН у Калуському повіті Федора Давидюка («Вікна», 18 жовтня 2025 року) хочу розповісти про його наступника. Друга новела з історії ОУН у Калуському повіті повинна бути розповіддю про другого провідника ОУН — Северина Маду.
Народився на Загір'ї 20 вересня 1911 року і того ж дня хрещений у загірській церкві отцем Гілярієм Яно́вичем. Проживав на вулиці Брукованій в будинку №731. Мав сестер: Анну — народжену 10.12.1898, й Агафію (Софію) — 1905 року народження. Брати померли ще до народження Северина: Ципріян (нар. 24.03.1897) — 7.05.1899, Андрій —26.03.1903, Михайло (нар. 20.11.1900) — 26.09.1904. Батько був чорноробом на залізниці. По смерті батька пенсію для сім'ї не призначили, а матері та трьом дітям залишились тільки стара хата і шмат поля менше морга. Після овдовіння 36-річна мати 20 лютого 1913 року обвінчалася з Нестором Кадоб'янським з Хотіня, який помер 26 січня 1920 року. Мати тяжко працювала і занедужала. 17 лютого 1925 року сестра Анна обвінчалася з Никифором Ваґілем. Сестра Агафія (Софія) 26 травня 1928 року обвінчалася з Олександром Ліщинським, 1896 року народження, з Бережниці Шляхоцької, однак невдовзі чоловік помер.
Сестра Северина Мади Агафія (Софія)
Сестра Северина Мади Анна
Северин у голоді й нужді закінчив 7 класів і з 1 червня 1928 року пішов працювати на ТЕСП. Одночасно навчався у вечірній школі, отримав повну середню освіту. Працював помічником майстра електромонтажної групи на Калуському заводі калійних солей. Брав участь у Пласті. Утримував матір і молодшу сестру Софію, яка овдовіла. 16 травня 1931 року звільнили з роботи за скороченням — замість звільнених українців прийняли поляків з Познаньщини. Безробітному Северину знову довелося бідувати, що спричинило смерть матері 29 грудня 1931 року. У 1932 році кілька місяців працював картотечником у повітовій кооперативній спілці. Далі підробляв будь-де на будь-якій роботі, а з осені 1932 року працював помічником маляра — розмальовував разом з Теодором Бережницьким загірську церкву.
Залучений восени 1932 року в ОУН Олександром Луцьким під час занять спортом у Калуші.
Северин відбув перше двомісячне ув'язнення за друкування і розкидання 1 листопада 1932 року листівок щодо річниці Листопадового Зриву (ув'язнення — від 5.11.1932 до 3.01.1933), однак витримав знущання поліції й заперечував усі звинувачення.
Друкована Северином листівка
Палітурка польської справи за поширення листівок
18 лютого 1933 року сестра Софія вдруге вийшла заміж — за Михайла Зборовського.
У червні 1933 року провідник ОУН у Калуському повіті Федір Давидюк одружився і виїхав у Львів для завершення освіти та висвячення в сан. Новим провідником Олекса Луцький призначив Северина, але йому довелося очолювати лише три місяці.
У вересні 1933 року отримав завдання взяти участь в акції ОУН у Львові й виїхав нібито на роботу малярем. Виїхав і Теодор Бережницький. Після приїзду у Львів зустрівся з Олександром Луцьким біля церкви Преображення, який познайомив з Іваном Малюцою, а той звів з Романом Мигалем, хоча прізвища обох довідався тільки з судового процесу у Варшаві. Малюца також познайомив з Юліаном Іванчуком, завів у будинок на вулиці Личаківській та дав наказ убити шкільного куратора Ґадомського за закриття українських шкіл. Після невдалого замаху і поранення поліцая 27 вересня 1933 року наступного ранку Маду схопила поліція. Розповів усе про замах, за що потім був бойкотований в'язнями. Але про підпілля ОУН у Калуському повіті не розповів нічого.
Негайний судовий процес відбувся 27 жовтня 1933 року. За замах на поліцая Северин засуджений на довічне ув'язнення з позбавленням громадянських справ.
Додатково 3-6 липня 1934 року у Львові відбувся суд за участі присяжних проти учасників замаху на Ґадомського. Всіх затриманих обвинувачено у державній зраді. Усі, крім Мади, свою вину заперечили. Северин за належність до ОУН отримав вирок на 5 років ув'язнення і 10 років позбавлення громадянських прав, а за замах на Ґадомського — 10 років ув'язнення. Це вже мало тільки теоретичне значення, бо залишався вирок довічного ув'язнення за замах на поліцая. Теодор Бережницький після замаху також був затриманий поліцією, але звільнений за браком доказів.
Газета "Діло" від 7 липня 1934 року зі статею на першій сторінці
Ув'язнення Северин відбував на Підляшші. Вночі з 10 на 11 вересня 1939 року поляки переганяли в'язнів з тюрми Сідлець до Берестя-над-Бугом і розстріляли їх. Мада отримав два поранення: в ліве рамено та в праве плече з вильотом коло шиї, прикинувся мертвим і тим врятувався. Так поляки свавільно розстрілювали в'язнів-українців і в інших в'язницях — біля Мелеця (там вбито згаданого Романа Мигаля. — Авт.)), біля Кракова та в інших місцях. А потім поляки обурювались розстрілом поляків у Катині: «А нас за що?», хоча самі першими розстрілювали в'язнів. Вийшло з ними за прислів'ям: «Катюзі — по заслузі».
Северин лікувався у шпиталі міста Біла-Підляська, а 1 жовтня 1939 року приїхав у Львів до матері свого співкамерника Матли (Матла Зиновій Антонович. — Авт.) на вул. Каспра Бончковського (тепер — вул. Одеська), буд. 3. Відніс заяву до художньо-промислового училища і склав вступні іспити. По зарахуванні поїхав у Калуш до сестри Софії Зборовської по одяг і білизну.
Одночасно з навчанням ходив до клініки на вул. Петра Скарги (тепер — вул. Озаркевича. — Авт.), буд. 2а, і там робили перев'язки ран. Десь через два місяці переселився до гуртожитку на вул. Бартосівській, буд. 5. Після денних занять кожен повинен був учитися ввечері з 5 до 8 години, після чого можна було виходити за спеціальним дозволом, але треба було бути на перевірці о 10 годині. В кімнаті з Мадою мешкали Маліборський і Адамчук. У спільній шафі Северин помітив схований револьвер — Маліборський зізнався щодо належності револьвера йому і знехтував попередженням щодо неприпустимості такого недбальства. Тому Мада сховав револьвер на мур під дахом.
Маліборський кілька днів не приходив до гуртожитку, а в неділю прийшов чоловік у цивільному з НКВС і наказав віддати револьвер. Після складання протоколу він наказав піти в понеділок у НКВС на вул. Пелчинській (тепер — вул. Вітовського. — Авт.), до Афоніна.
Для уникнення арешту Северин кілька ночей спав у гуртожитку при церковних будівлях на площі Юра, а далі знайшов місце у Кругопольні. Харчувався у студентських їдальнях, найбільше — на вул. Оборони Львова (тепер — вул. Дорошенка. — Авт.). Ймовірно, в цей час Мада поновив участь в ОУН, хоча після арешту заперечував таке звинувачення.
Северин був схоплений Перегінським РВ НКВС 19 листопада 1940 в селі Камінь Перегінського району під час виконання обов'язків військового референта Калуської повітової екзекутиви ОУН. Його видав місцевий житель Дмитро.
20 листопада 1940 року в селі Ляндештрай (тепер – Зелений Яр. — Авт.) оперуповноважений УДБ Перегінського РВ НКВС Меєрський написав постанову на арешт Мади. У констатувальній частині постанови зафіксовано, що Мада «затриманий в селі Камінь Перегінського району в одного селянина в повітці на горищі, на протязі 2-х діб знаходився там на нелегальному становищі, при обшуку останнього було вилучено два револьвери австрійської системи з повним зарядом набоїв, крім того вилучена програма к.р. ОУН-івської організації націоналістів». В ухвальній частині постанови вирішено арештувати Маду як «керівника к.р. ОУН-івської організації, який займався в селах району спеціальним вербуванням членів повстанської ОУН-івської організації». Постанову погодив начальник Перегінського РВ НКВС Свічаров, 22 листопада 1940 року затвердив начальник УНКВС Станіславської області капітан д/б Міхайлов і санкціонував прокурор Мамцов. Того ж дня Меєрський відкрив справу.
Анкета арештованого заповнена 20 листопада 1940 року о/у УДБ Меєрським у Станіславській тюрмі, вказана домашня адреса — м. Львів, фах маляра без певного заняття — не працює з травня 1940 року (але в російській мові терміном «маляр» позначають фарбувальника, тому український термін «маляр» слід було перекласти на російську як «художник». — Авт.), українець, громадянин СРСР, у 1940 році навчався в Державному художньо-промисловому училищі м. Львів. У 1933 році суджений за належність до ОУН-івської організації. Батько помер у 1912 році, мати — в 1931 році, сестри Вагіль Анна Дмитрівна і Зборовська Софія Дмитрівна проживали в Калуші на Загір'ї.
Ордер №1865 на арешт і обшук Мади виданий Ваську «заднім числом» — 21 січня 1941 року. Сам обшук Северина провели начальник Перегінського РВ НКВС Свічаров, оперуповноважений УДБ Лук'яненко і старший оперуповноважений міліції Лінєв. Тож, ймовірно, саме їх привів зрадник Дмитро. На протоколі обшуку дата не вказана, наявна лише дата ознайомлення Мади з протоколом — 20 листопада 1940 року. При обшуку вилучено:
- Радянський паспорт, виданий Львівським РВМ НКВС.
- Програма організації Українських Націоналістів на 9 аркушах.
- Друкований на 5 арк. лист про націоналізм.
- Довідка, видана Львівським художнім училищем.
- Тимчасове посвідчення про місце проживання.
- Квиток Червоного Хреста.
- Гроші в сумі 100 карбованців.
- «Штаєр» 9-зарядний австрійської системи з магазином патронів.
- Револьвер 6-зарядний австрійської системи з 7 патронами.
- Польська військова книжка.
А вже 10 січня 1940 року старший уповноважений 3 відділу УДБ НКВС сержант держбезпеки Васько в постанові на здавання документів у 1-й Спецвідділ УНКВС, затвердженій зам. нач. 3 відділу УДБ НКВС лейтенантом держбезпеки Чігоновом, вказав ще студентське посвідчення та тимчасове військове посвідчення.
Вилучена зброя і набої обстежені військовим техніком 2-го рангу Станіславської тюрми Павлом Александровичем у грудні 1940 року і визнані придатними, що оформлено актом, вони здані 20.12.1940 в комендатуру УНКВС тим же Васьком за постановою і накладною.
30 листопада 1940 року оперуповноважений Васько висунув Маді звинувачення за ст. 54-13 Кримінального Кодексу УРСР як «учаснику контрреволюційної повстанської ОУН-івської організації. Від травня 1940 року по день арешту знаходився на нелегальному становищі. Арештований у прикордонному районі при спробі можливого нелегального переходу через державний кордон з СРСР в Угорщину». Того ж дня ознайомив Маду зі звинуваченням.
Палітурка справи НКВС 12311-П
Перший допит Мади проведений 20 листопада 1940 року оперуповноваженим УДБ Новичанського РВ НКВС Меєрським. Він зафіксував проживання молодшої сестри — Зборовської Софії Дмитрівни, 35 років, домогосподарки з чоловіком Зборовським Михайлом, 40 років, робітником соляної копальні в Калуші на Загір'ї в буд. № 30 (очевидно, малограмотний слідчий пропустив назву вулиці – вул. Брукована. — Авт.). Власницею цього будинку була Зборовська Агафія, дружина Михайла, проживали 2 дорослі жителі. Хата була дерев'яною, вкрита дахівкою, 1924 року побудови, наявні 2 кімнати.
Також протокол зафіксував проживання старшої сестри Вагіль Анни Дмитрівни, 30 років (насправді 42 роки. — Авт.), домогосподарки, з чоловіком Вагілем Антоном, 36 років (насправді 39 років — народився 27 березня 1901 року. — Авт.), робітником соляної копальні. Проживали в буд. № 32 — власник Вагіль Антифон син Варвари, 2 жителі, хата дерев'яна, вкрита бляхою, 1930 року побудови, 2 кімнати. Обидві сестри побудувались поруч — на батьківському подвір'ї. Ці хати досі збереглися.
Щодо ОУН Северин повідомив про членство з 1933 року до ув'язнення, але заперечив членство в 1940 році. Про обставини потрапляння в село Камінь відмовився розповідати.
Другий допит провів старший уповноважений 3 відділу УНКВС молодший лейтенант держбезпеки Сафронов 22 листопада 1940 року від 18:15 до 18:40. На ньому Мада категорично відмовився давати покази й висловив намір самогубства.
Наступного ж дня Мада (вочевидь, після «заохочення» тортурами. — Авт.) написав семисторінкове звернення до НКВС, у якому детально оповів свою біографію, діяльність та обставини затримання НКВС. Зокрема, написав, що на початку листопада при виході з собору Юра зустрівся з Олександром Луцьким, який доручив поїхати в Калуш і розвідати можливість переходу кордону та дав націоналістичну літературу для переписування і вивчення. За пару днів Луцький поміняв літературу і дав два револьвери для оборони та 150 рублів для виїзду 15 листопада, щоб за тиждень повернутись і в неділю зустрітись по службі Божій о 3 год. На призначену на 14 листопада 1940 року зустріч Луцький не прийшов. 15 листопада 1940 року Мада виїхав на Стрий, далі — на Калуш. Без відома сестри в оборозі переночував і день пересидів, а ввечері пішов до села Добровляни, перебрів річку, оминув село і пішов у бік Новиці. Там переночував у стодолі без відома хазяїна, а в неділю ввечері пішов далі й зустрів двох хлопців, які розповіли про перебування НКВС у Ляндештраю і вказали напрям на село Петранка. Там Мада заліз у копицю сіна і перебув до вечора понеділка, а далі пішов на Камінь. Наздогнав якогось хлопця, який погодився допомогти, завів до стодоли та привів господаря Дмитра. Господар дав два рази їсти і попередив, що ввечері хтось прийде зі Льдзяного і проведе далі. Ввечері зайшов господар і закликав вийти — при виході зі стодоли Маду арештували.
Хата сестри Северина Мади Анни
Хата сестри Северина Мади Софії
Вочевидь, після вимоги слідчого Мада дописав детальний опис одягу Луцького. У справі наявний текст «перекладу» на російську мову, який свідчить, що «перекладач» Фурсенко не володів українською мовою, тому вигадував щось подібне до почутого в інших випадках.
Третій допит провів старший уповноважений 3 відділу УДБ НКВС сержант держбезпеки Васько 30 листопада 1940 року і на ньому Мада переповів історію залучення в ОУН Луцьким у спортивному товаристві «Чайка» на межі весни-літа 1933 року (хоча насправді був підпільником ОУН уже в жовтні 1932 року. — Авт.), про нібито невиконання завдання вербувати нових членів ОУН через переїзд до Львова на роботу до маляра Боярського.
Четвертий допит проведений тим же Васьком від 22:00 6 грудня 1940 року до 5:00 7 грудня 1940 року. Щодо вилучених у нього револьверів Мада сказав, що отримав їх приблизно 6 листопада 1940 року від Олександра Луцького для самооборони при переході кордону. Оповів обставини переписування програми українських націоналістів і отримання польського підручника військової справи. З-поміж відомих йому націоналістів назвав зустріч з Іваном Любомирським 23-25 років з Німшина чи Перлівців, засудженого поляками в 1934-1935 роках на довічне ув'язнення. Той у розмові називав Климишина з села Верхня, Лебедя і Матлу Зенона. Усі пішли на територію Німеччини, а тому ця інформація не становила загрози їхнього арешту. Називання Северином домашньої адреси Зенона Матли не могло призвести до арешту і його брата Омеляна, оскільки той був арештований ще восени.
П'ятий допит проведений тим же Васьком 8 січня 1941 року. Мада знову заперечував членство в ОУН. Прибуття в Камінь пояснив розвідування переходу через кордон, а плутаність маршруту — незнанням території та закінченням харчів. Мада не назвав імені провідника, не назвав і жодного священника Новичанського району. Визнав знайомство з Володимиром Нечаєм, якого востаннє бачив у 1933 році, і Филимоном Біленьким, з яким зустрівся на вулиці зимою 1940 року.
Шостий допит проведений Фурсенком 3 січня 1941 року від 11:30 до 16:55. Мада знову заперечував членство в ОУН. На зачитування витягу з протоколу допиту Наталії Михайлівни Боринець (арештована 27 січня 1941 року. — Авт.) знову заперечив знайомство, через що Фурсенко пообіцяв очну ставку з нею.
Сьомий допит був проведений 14 лютого 1941 року від 11:10 до 16:20 Фурсенком і опер. уповноваженим 2 відд. УДБ НКВС сержантом держбезпеки Бруснікіном. Мада знову заперечував членство в ОУН. Щодо свідчень Наталії Дмитрівни Боринець заперечив знайомство і перебування в неї в Пійлі, через що Фурсенко провів очну ставку з нею. Боринець заявила, що його впізнає і назвала прізвище, ім'я і по-батькові. Розповіла про перше відвідання її за дорученням Шлемка у вересні 1940 року з передаванням військової літератури та друге відвідання в жовтні з отриманням літератури. Ці покази Мада заперечив.
Восьмий допит проведений Фурсенком 24 лютого 1941 року від 22:20 до 1:25. Мада знову заперечував свідчення Наталії Боринець. Заперечив і знання схем вивчення гранатометної справи та набоїв, вилучених у Боринець. Переповів про проживання у Львові й детальний маршрут з Калуша до Каменя. Розповів про відвідування в 1940 році в Калуші сестри Софії двічі: взимку під час зимових канікул і навесні. Заперечив приїзд у Калуш влітку 1940 року, на що Фурсенко зачитав витяг зі свідчень Шлемка 6 січня 1941 року про прихід Мади від Мельника та про доручення Маді очолити військову справу в повіті. Мада заперечив знайомство зі Шлемком і всі його покази, тобто і про завершення Северином формування Бережницької, Верхнянської та Голинської районних організацій ОУН, які включали підрайонні організації з кількох сіл та станиці в кожному селі.
Третього березня 1941 року була проведена очна ставка з Володимиром Шлемком, на якій Мада заперечив знайомство з ним і все сказане Шлемком.
Дев'ятий допит проведений Фурсенком 4 березня 1941 року від 11:00 до 17:25. Мада після очних ставок почав розповідати про членство в ОУН, повторив про вступ в 1933 році, невдалий замах на Ґадомського й ув'язнення, повернення у Львів і зустріч з Луцьким. За його завданням у другій половині жовтня 1940 року Мада приїхав у Бережницю до вчителя Мельника («Залізняк»), який відправив його до Шлемка («Ікс») у Калуш — вул. Торговиця, буд. 23. На пропозицію бути військовим інструктором нібито відмовився й отримав завдання формувати районні організації. Через Василя Розвору в Голині, який був заарештований 18 січня 1941 року, встановив зв'язок з Голинським районним провідником Григорієм Олексюком, який був заарештований 18 січня 1941 року. Пробув у Голині до початку листопада і встановив зв'язок з Боринець у Пійлі.
Десятий допит проведений Фурсенком від 21:00 13 березня до 1:55 14 березня 1941 року. Мада продовжив розповідь і назвав псевдо Боринець — «Горобчик», детально оповів першу зустріч з нею у двадцятих числах жовтня, що та була зв'язковою зі Шлемком, і про передачу їй двох альбомів зі схемами ручних гранат і набоїв, та заперечив зустріч із кимось, крім названих осіб.
Одинадцятий допит проведений Фурсенком від 21:00 18 березня до 2:00 19 березня 1941 року. Мада розповів про перебування у Верхнівській районній організації у Юлії Ганущак (псевдо «Марійка») і заперечив там зустріч з іншими членами ОУН. У Бережницькій районній організації був до тижня і мав нараду з осередком ОУН села Бережниця, який, крім районного провідника Мельника, налічував ще трьох членів з невідомими прізвищами. Мельник передав розпорядження Шлемка прибути до нього в Калуш, де той розповів про вказівку всім нелегальним членам ОУН перейти за кордон і для цього налагодити в Горівському районі переправний пункт задля організованого переходу й уникнення арештів.
Шлемко повідомив про члена ОУН Івана Михайловича Боринця (арештований 18 січня 1941 року. — Авт.) — вчителя у Сливках. Після отримання завдання Мада пішов у Бережницю до Мельника, який дав провідника до Петранки. Інший провідник провів до Каменя, де Мада був арештований.
Щодо долі Северина Шлемко повідомив, що нібито її вирішить обласна організація — можливо, він буде залишений і включений третім членом до повітового проводу та познайомлений з повітовим провідником. Тобто Северин продовжував заперечувати свою посаду військового референта повітової екзекутиви ОУН і очолювання Шлемком повітової ОУН. На запитання про активіста ОУН «Панаса» Мада повідомив про кілька зустрічей із ним у Голині на квартирі Розвори, який також там проживав.
20 березня 1941 року Фурсенко написав постанову про виділення слідчих матеріалів на інших осіб в окреме провадження, яку затвердив заступник начальника слідчої частини УНКВС мол. л-т д/б Мещеряков, і акт звинувачення з направленням обласному прокурору для передачі на розгляд військового трибуналу. В довідці при акті звинувачення вказано про утримання Мади у Станіславській тюрмі з 22 листопада 1940 року та про наявні речові докази.
27 березня 1941 року помічник прокурора зі справ спецпідсудності щодо Станіславської та Чернівецької областей військюрист ІІ-го рангу Шурпо направив обвинувальний акт і Северина до Військового трибуналу 12 Армії.
Засідання трибуналу відбулося 8 квітня 1941 року від 16:00 до (19:00?) з перервою на нараду від 17:00 до 18:30. Склад трибуналу: голова — військовий юрист 2-го рангу Кокош, члени — молодший військовий юрист Задорожній і технік-інтендант 2-го рангу Люцедарський, секретар — Мандригель. Засідання провели без участі прокурора і захисту.
На суді Мада повідомив дату зустрічі зі Шлемком — 15 листопада 1940 року, про доручення Шлемка організувати переправний пункт через кордон, про знайомство в селі Камінь з Юрком — помічником для організації переправного пункту.
Трибуналом виніс вирок за ст. 54-2 і 54-11 — розстріл, на що Северин написав касаційну скаргу.
16 травня 1941 року Військова колегія Верховного суду СРСР (у складі: голова – армвійськюрист Ульріх, члени — диввійськюрист Романичев і військ. юристом 1-го рангу Буканов. — Авт.) залишила касаційну скаргу без задоволення. Вирок виконано, про що олівцем внесений запис, який засвідчений печаткою Військового трибуналу 12 армії.
В родині Северина побутує переказ про страту у Львові, хоча його утримували й судили у Станіславі, тож, найімовірніше, там же його стратили, а тіло заховали в Дем'яновому Лазі чи в іншому місці масових поховань.
Каплиця-музей у Дем'яновому Лазі
28 вересня 1993 справу переглянули начальник слідчого відділу УСБУ Івано-Франківської області Н. Д. Дахно і зам. начальника відділу прокуратури Івано-франківської області О. В. Мястковський, які вирішили, що справа підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року і підлягає реабілітації через необґрунтованість засудження. Висновок затвердив прокурор Івано-Франківської області М. І. Андріуца 1 жовтня 1993 року. У висновку вказана дата розстрілу Северина Мади — 5 червня 1941 року, але у справі наразі немає жодного документу, який би вказав прокурору цю дату. Ймовірно, той документ містив ще і прізвище ката, через що документ був вилучений без записування про його вилучення в переліку документів справи.
Для публікації мені довелося довго і марно шукати фото Северина, адже племінник Дмитро зібрав усі фотографії по родині, а з його смертю фото щезли — ймовірно, їх спалили родичі. Єдине фото поганої якості через слабку освітленість приміщення надав Олег Дем'янович Кушлик: на ньому зафіксований Северин під час розмальовування загірської церкви в товаристві інших членів ОУН — Стефанії Петик і художника Теодора Бережницького.
Олег ДРОГОМИРЕЦЬКИЙ, м. Калуш
