Леонід на псевдо «Сірко» командир інженерно-саперного взводу одного з підрозділів 102 окремої бригади. Родом із села Покровське Нікопольського району. З 1999 року живе у Гуляйполі, де створив сім’ю і будував своє життя, повідомляє 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
До війська долучився у 2023 році добровільно.
— Пішов сам. Це було моє рішення.
Його підрозділ виконує одну з найнебезпечніших робіт на фронті: мінування, розмінування, знешкодження вибухонебезпечних предметів, встановлення інженерних загороджень і будівництво укриттів.
— Робота така, що помилок не пробачає.
Один із випадків із початку служби він згадує так:
— Ми мінували територію біля одного населеного пункту. Спішилися, несли протитанкові міни, і тут раптово дрон зі скидом. Ми його не чекали, як і він нас. Почали розбігатися, а ми ж з мінами в руках. Я сховався під деревом, але він зробив скид, я отримав поранення. Після цього командир дивиться на нас і каже: «А ти чого міни не викидав?» А я тоді взагалі не розумів, як це - викидати міни.
— Потім уже зрозумів, що треба було кидати їх й одразу бігти в укриття. Але в той момент сталося як сталося: я тримав міни нижче пояса, і вони фактично взяли удар на себе - осколки пішли в ноги, а не вище. Це досвід, який приходить тільки тут.
Про службу Леонід говорить стримано. І тим, хто роздумує, чи йти до війська, відповідає так:
— Це вибір кожної людини. Я свій вибір уже зробив.
