Про це «Вікна» дізнались у понеділок, 20 квітня, на презентації цього виду спорту на стадіоні «Хімік» у клубі «Апачі».
На стадіоні «Хімік» попри дощ зібралось до десяти військових, корті прийшли довідатись більше про гру петанк. Серед них — 37-річний ветеран із Києва Дмитро Грабовський. Разом із ним — дружина, калушанка Мар’яна та семимісячний син Олександр. Чоловік розповідає, що у 2022 році добровольцем пішов на війну, а наприкінці жовтня 2023 — отримав поранення під Донбасом.
«Служив у 429 окремій бригаді сил безпілотних систем «Ахіллес». Був пілотом ударного безпілотного авіаційного комплексу, виконував завдання. У той день прилетів у бліндаж снаряд, з шести людей тільки я вижив. Отримав поранення ока, руки, ніг», — пригадує захисник.
Права нога у Дмитра зазнала найбільшого пошкодження — було втрачено багато часу впродовж лікування, тому довелося її ампутувати. Рік військовий проходив з апаратом Елізарова і вже пів року, як на протезі.
«Сказали, що швидше підеш на протезі, ніж на нозі, тому ми з дружиною вирішили до цього прислухатись. Пережите в результаті обернулось для мене позитивом, адже приїхавши у Калуш на лікування, познайомився з Мар’яною, створили сім’ю. Тепер разом виховуємо сина», — ділиться воїн.
Вчитись стрільбі з лука військовий почав практично одразу, коли інструктор Мар’ян Світличний його запросив. Ходив періодично на різні локації, а коли з’явились тренування на «Хіміку», то тут буває найчастіше, адже неподалік живе. Заодно — і з дитиною прогулюється.
«Стріляю, комунікую з хлопцями. Отримую задоволення від того, що виходить. Не одразу, не завжди, але періодичний успіх присутній. Я ще хотів спробувати парахокей, але в мене операції, протезування, тож не став ризикувати, щоб не травмувати ногу і знову не відтягувати чергове лікування, бо і так три роки відновлююсь. Спорт відриває від побутових думок, бо бачиш тільки лук, стріли, ціль», — ділиться Дмитро.
Щодо петанку, то співрозмовник прийшов дізнатись більше перед тим, як спробувати. До цього бачив тільки по телевізору, як у цю гру грали ветерани французького іноземного легіону.
Щоб розповісти про правила та саму суть гри, до Калуша приїхав Владислав Годованець, перший віцепрезидент Федерації петанку України, член збірної України, один з головних тренерів жіночої збірної України. Чоловік родом з Нової Каховки Херсонської області. 15 років прожив у Харкові, потім два з половиною — у Чернігові, а останні пів року — в Івано-Франківську.
«У планах — розвивати петанк в Івано-Франківській області. Зараз він став одним із головних видів спорту з адаптації для ветеранів. Я особисто у нього граю майже 13 років», — розповідає Владислав.
В адаптивному петанку використовують шість гумових кульок, які можуть використовуватися на будь-якій поверхні. Грати ними можна в коридорах, у госпіталях, на ґанках — вони нічого не розбивають. Учасниками гри можуть бути й діти, і дорослі, у тому числі захисники з ампутацією ніг, руки. Військові підтверджують: головне — щоб була одна рука і можна вже грати. У професійному петанку використовують уже металеві кулі на пресованій землі, з щебенем.
«Початківці мають починати з адаптивного різновиду гри. В Україні є професійна ветеранська ліга петанку, а за результатами сезону визначають найкращу ветеранську команду в Україні. Здебільшого грають професійними кулями на повітрі та землі. Є три формати: сам на сам, два на два, три на три. В адаптивному ми використовуємо останній варіант, бо це в першу чергу — командність, соціалізація та реінтеграція», — додає перший віцепрезидент Федерації петанку України.
Кожна із двох команд має по шість кульок, тобто у кожного гравця — по дві. Завдання — кидати свої кульки ближче до маленької, що називається кошанет. Таким чином можна набрати одне очко або шість, а переможцем стане той, у кого в результаті буде 13. Петанк триває від 20 хвилин і може тривати понад три години.
За словами Владислава, з громадською організацією «Ветераницивільні Петрос» познайомився півтора року тому, коли проводив майстер-клас з петанку. Після переїзду до Франківська почав у них тренувати.
«Три тижні тому Мар’ян був у нас, спитав про гру й от ми приїхали. Наприклад, у селі Копачинці на Коломийщині до «повномасштабки» був професійний клуб з цього виду спорту. Зараз хлопці роз’їхались, пішли воювати, тому він тимчасово призупинив свою діяльність. У центральному парку Шевченка в Івано-Франківську є два професійних майданчики, де можна грати», — ділиться гість Калуша.
Власником нової гри себе з усмішкою тепер називає Мар’ян Світличний, котрий уже місяць у клубі «Апачі» навчає військових та ветеранів стрільбі з лука.
«Спершу сам навчуся, а потім передаватиму знання іншим. Цікава гра — і людям, що маломобільні легше буде освоїти, ніж лук. Шукаємо способи розслабитись, різноманітність варіантів відпочинку як психологічно, так і фізично, щоб зацікавити хлопців. У нас основне завдання — це реабілітація військових: і діючих, і що на реабілітації, і ветеранів та їхні сім’ї», — розповідає калушанин.
Калушани отримали від «Ветераницивільні Петрос» знаряддя до петанку.
«Я бачив цю гру, але ніколи не доводилось спробувати. Переважно ми їздили на майстер-клас по стрільбі з лука, а збоку інструктор з людьми грали петанк. В мене ціль, щоб хлопці, котрі на реабілітації, отримували максимальне задоволення. У когось, до прикладу, проблеми з руками і йому важко стріляти з лука, тому, щоб не почувався тут зайвим, пробував би себе в петанку», — зазначає Мар’ян.
Довідка. Петанк (фр. pétanque) — це національна гра родом з Провансу (Франція), що полягає в киданні порожнистих металевих куль якомога ближче до маленької дерев'яної кулі (кошонета). Гравці кидають кулі стоячи, обома ногами торкаючись землі всередині кола. Мета — набрати 13 очок, перевершивши суперника в точності за кілька раундів. Традиційно грають на твердому ґрунті або гравії, але підходить також пісок чи трава. Існує ще «м'який петанк» (кросбоча), де використовуються м'які набивні кулі, що дозволяє грати на будь-якій поверхні, навіть у приміщенні.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
