Історією захисника поділилися на Фейсбук-сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ, інформують "Вікна".
Олександр на псевдо "Вірус" розповідає, що перші кадри війни, які назавжди залишилися в пам’яті, — затори на трасах на сотні кілометрів:
"Всі з дітьми, всі автомобілі повні з речами, наче якийсь апокаліпсис з фільму. Я таких заторів ніколи в житті не бачив".
Тоді Олександр вивіз родину у безпечніше місце і майже одразу долучився до територіальної оборони. Згадує: стояли на блокпостах, допомагали евакуювати тих, хто не міг виїхати самостійно. Це були важкі перші дні повномасштабного вторгнення — події в Бучі та Ірпені.
За роки служби "Вірусу" запам’яталося багато: поранені, яких вдалося врятувати, і ті, за кого боролися до останнього.
Відповідаючи на запитання про мотивацію, "Вірус" говорить просто і чесно:
"Страх не за себе, а страх, що буде, якщо ворог дійде до моєї родини, до близьких, до всіх інших дітей і жінок, які не можуть себе захистити".
