На черговому судовому засіданні у п’ятницю, 24 квітня, були присутні прокурор та три захисники Тараса Барнича. Щодо представника потерпілої Івана Свинтицького, то він у той час був залучений в іншому процесі в Івано-Франківську. Натомість у залі присутня сама потерпіла — дочка загиблого велосипедиста Леся Баран, повідомляють «Вікна».
Спершу Тарас Барнич розповів, що після ДТП його звільнили із пожежної служби, а з лютого 2024 року він працює техніком-будівельником. Згадав, що у той трагічний день — 26 жовтня 2023 року — вранці закінчив добове чергування у пожежній частині. Опісля поїхав додому, щоб привести себе в порядок, а вже близько 10:00 ранку був як депутат на сесії Калуської міської ради. Після сесії на стадіоні Сівки-Калуської мав зустріч із футболістами, з якими обговорював облаштування стадіону, зокрема заїзд та дренаж для водовідведення. Далі у Голині на стоянці кафе зустрівся із директором місцевої дробарки Василем Турчином, щоб обговорити питання щодо щебеню.
«Повертаючись додому, за межами Голиня я побачив велосипедиста. Коли був на відстані 30-40 метрів від нього, здалось, що він хотів повернути вліво, тому вирішив його об’їхати справа. У той момент на «Вайбер» мені прийшло повідомлення, на яке я відволікся. Чоловіка уже побачив перед капотом, що я його збиваю. За кілька метрів я зупинився на узбіччі, підбіг до потерпілого, але зрозумів, що він не подає ознак життя. Повернувся в автомобіль по телефон, відійшов у рів, спершу віддихався, адже вдарився об кермо, та подзвонив у швидку. Там сказали, що до них уже телефонували з цього приводу інші люди».
Також обвинувачений зателефонував колезі-депутату Любомиру Онуфрику з проханням під’їхати. У цей час приїхала «швидка», яка констатувала смерть велосипедиста. Коли прибула поліція, винуватець підійшов до них, повідомивши, що вчинив це ДТП. Вони посадили його в машину і ставили запитання, зокрема в якому він стані.
«Потім передзвонив Онуфрик, котрий приїхав з Василем Турчиняком на машині останнього. Я підійшов до них, під час розмови дуже багато курив і тому захотів пити. Онуфрик знайшов у машині пляшку з-під кока-коли, такого ж кольору. Я випив приблизно 1/3 від літри. Десь через 40 хвилин ми поїхали у медзаклад на освідування».
У лікарні депутата перевірили на стан сп’яніння — взяли кров та він дихав у «Драгер». Останній показав — 1,12 проміле алкоголю.
«Я був не згідний, адже не вживав алкоголю мінімум дві доби і не розумів звідки воно. Навіть спокійно погодився на процедуру, бо знав, що винний тільки в наїзді. Я ж міг чекати на санкцію прокурора, після якої мають освічувати по закону депутата місцевої ради. У протоколі я зробив відповідний запис, що не погоджуюсь з результатом показів драгера».
Тільки пізніше його товариші подзвонили і сказали, що в пляшці, з якої він пив, була спиртова настоянка.
У районному відділі поліції підійшов адвокат Олег Іванів, якому обвинувачений розповів ці деталі. Захисник сказав у цей день, згідно зі статтею 63, не давати свідчення проти себе.
Наступного дня після суду Тарас Барнич потрапив у СІЗО і уже на третій день перебування був готовий дати покази.
«Дати допитів постійно переносилися. То слідчий був на іншому ДТП, то згодом його відправили у відрядження в іншу область. Тому розповів уже це все іншому слідчому через 5 місяців».
Перед Святим вечором депутат вийшов із СІЗО під заставу.
Прокурор Олександр Рижий питав про стаж водіння обвинуваченого, про наявне авто, чи був стомлений і чи вживав алкоголь у кафе. Чоловік керує автомобілем з 20 років, цього дня, як і кілька перед тим, їздив на транспорті товариша, який часто його залишав, їдучи за кордон.
«У кафе ми не заходили навіть на каву, бо Василь Турчин не мав часу. Повертаючись із цієї зустрічі, я їхав у потоці машин, смеркало, була мряка. Не сказав би, що видимість була недостатньою. Швидкість — приблизно 70-80 кілометрів за годину. Це вже було за населеним пунктом. Екстрене гальмування застосував у момент зіткнення — коли побачив велосипедиста перед собою. Лівою частиною машини я його вдарив».
Обвинувачений на запитання прокурора відповів, що не вживав алкоголю кожен день, хіба на свята. Тим більше нічого не вживав до і під час чергування, як і в день аварії, адже був на засіданні сесії. Коли потерпіла спитала, як можна не відчути, що ти п’єш, то Тарас Барнич відповів, що його дерло в горлі від того, що постійно курив, плюс був у стресі, тому і не відчув, що у пляшці.
«Я визнаю саму подію, що був неуважний і спричинив смертельний наїзд, але що п’яний — не визнаю, адже впевнений, що алкоголь не вживав впродовж двох діб».
Щодо моральної компенсації, то впродовж двох років Тарас Барнич виплатив Лесі Баран 500 тисяч гривень згідно з цивільним позовом. На похорон загиблого у ДТП дружина депутата дала 50 тисяч, також він повернув гроші, що відшкодовувала страхова: дружині, дочці та синові загиблого.
«Я бачила відео — це був прямий наїзд на тата в спину — потрійний перелом хребта. Там видно, як до зіткнення машина з’їхала на узбіччя», — наголошувала потерпіла.
Коли захисниця Тетяна Тодарчук уточнила щодо співчуття та вибачення зі сторони її клієнта, то Тарас Барнич сказав, що його дружина ходила до Лесі Баран, коли він був у СІЗО, а його кум — до її брата Івана. Він з потерпілою спілкувався на першому підготовчому засіданні, а потім написав лист, де виклав свої емоції, адже, щоб не перешкоджати слідству — не шукав зустрічі. Недавно з жінкою спілкувався телефоном. Також рік тому дзвонив до сина загиблого, але той не брав трубки.
«Те, що я шкодую та розкаююся — це мало сказано. Якби повернути той час, я б за кермо не сідав не тільки того дня. Ця смерть зі мною буде до кінця життя. У нас у всіх після цього життя змінилося. Щиро каюся, прошу пробачення, не хотів я…, співчуваю, хоч я не на вашому місці і не знаю, що ви відчуваєте».
Леся Баран також не могла зрозуміти, чому чоловік їй жодного разу не сказав про те, що відволікся на телефон, адже неодноразово без свідків його питала про причину аварії.
Захисниця Тетяна Тодарчук надала суду позитивні характеристики з колишнього і теперішнього місць роботи її клієнта, від старости села, секретаря Калуської міської ради. Коли його затримали, то староста, директор Народного дому та понад 50 людей написало характеристику, в якій характеризували односельця як чесного професійного, хорошого сім’янина, зразкового батька, волонтера, котрий підтримував захисників (пізніше було надано фото із поїздок на фронт та подяки від військовослужбовців. — Авт.). Долучався до ініціатив громади, допомагав місцевим, підтримував місцеву футбольну команду. Також футболісти «Штурму» написали своє звернення. Акцентувалось на тому, що попри звільнення з попереднього місця роботи, він там не мав жодних порушень, дисциплінарних чи адміністративних стягнень.
Наступний етап у цій кримінальній справі — це судові дебати, які призначені на 14 травня.
Нагадаємо, судове засідання у цій справі з 19 березня перенесли на 24 квітня через графік знеструмлення. З такої причини їх відкладали і у грудні 2025 і у січні 2026. А 13 лютого – не відбулося через хворобу депутата.
Як відомо, 3 лютого було допитано останнього свідка, а також потерпілу — дочку загиблого велосипедиста Лесю Баран.
За її словами, того дня (26 жовтня 2023 року. — Авт.), на свято Дмитрія батько о 12 годині поїхав у гості до свого рідного брата в Голинь. А о 18:10 їй подзвонила двоюрідна сестра і повідомила про ДТП. Дочка попросила сусідку, щоб посиділа з незрячою та лежачою мамою, а сама сіла на велосипед і до 15 хвилин була на місці аварії.
«Дорогою я подзвонила до брата в Київ. До батька мене не пускали півтори години, поки проходили слідчі дії. Зразу я побачила накрите тіло — голова була на дорозі, ноги на узбіччі. Велосипед посеред дороги на розмітці. Швидкої уже не було».
Леся Баран повідомила, що обвинувачений виплатив їй повну суму моральної компенсації, тобто 500 тисяч гривень. Щодо покарання, то його дає на розгляд суду відповідно до санкції статті.
«Я наступного дня після зіткнення побачила відео наїзду, там чітко видно, що батько не був порушником, не переїжджав дорогу тощо. Це був прямий наїзд в плечі. До року я втратила двох батьків, бо на хвору маму цей стрес також подіяв. Я не можу це вибачити. Обвинувачений просив пробачення тільки в листі, який принесла через пів року після аварії його дружина. Це було перед поданням мною цивільного позову», — розповіла потерпіла.
У судовій залі представник потерпілої зачитав лист від Тараса Барнича, у якому він просив вибачення та зауважував, що ця провина смерті буде з ним до кінця життя. Пояснював, що не зустрічався із дочкою загиблого через заборону суду. Пізніше на вимогу Івана Свинтицького обвинувачений його підписав.
«Можливо, він добрий батько та син, але для моєї родини він став вбивцею батька. Це його гріх, і він має його нести. Я йому ніколи не кляла. Я пускала до свого дому його дружину, маму, спілкувалась з ними. А від вас (Тараса Барнича. — Авт.) прийшов тільки через пів року у квітні перед судом оцей лист. Та й до цього часу більше не було ні повідомлень, ні дзвінків. Цей лист, як примусівка. Я гроші досі не використала. А хіба життя за гроші купиш? Також перед братом ніхто не вибачався», — констатувала Леся Баран.
Тарас Барнич, своєю чергою, в залі суду попросив вибачення у потерпілої:
«Я хочу ще раз попросити вибачення перед Лесею Петрівною за те, що сталося. Щиро вам співчуваю. Лист, повірте, щиро написаний. Також пам’ятаю цей день до дрібниць, і якби міг би, я б його змінив. Не маю права перед вами виправдовуватись, каюся».
Також того дня захисниці підсудного Тетяні Тодарчук було відмовлено у задоволенні клопотання щодо дозволу ремонту власником автомобіля, на якому було здійснено смертельний наїзд.
Смертельна ДТП: історія судового розгляду тривалістю понад два роки
Нагадаємо, 26 жовтня 2023 року трапилася дорожньо-транспортна пригода: на автодорозі Н-10 «Стрий — Чернівці» між селами Голинь та Пійло. Водій автомобіля «Volvo XC60» вчинив наїзд на велосипедиста, 76-річного мешканця села Пійло. Від отриманих травм чоловік помер на місці ДТП.
37-річний водій, який кермував автомобілем, був нетверезим — в його крові було 1,12 проміле алкоголю в крові. Ним виявися депутат Калуської міської ради Тарас Барнич.
27 жовтня 2023 року Івано-Франківський міський суд обрав запобіжний захід Тарасу Барничу — тримання під вартою строком на 60 днів (без права внесення застави). Місце тримання під вартою — державна установа «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Проте 23 грудня 2023 року обвинувачений вніс заставу розміром майже 215 тисяч гривень.
22 травня 2024 року Калуський міськрайонний суд розглядав позовну заяву потерпілої Лесі Баран про відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення. Йшлося про суму в пів мільйона гривень. Обвинувачений Тарас Барнич свою вину визнав частково, а щодо моральної компенсації — повністю.
19 листопада 2024 року у підозрюваного з’явився третій адвокат — Тетяна Тодарчук. Саме вона влітку була представницею власника автомобіля, на якому вчинено ДТП, вимагаючи зняття з нього арешту. Тоді, 28 серпня, Калуський міськрайонний суд частково задовольнив клопотання. Проте здійснювати ремонт, продавати чи відчужувати легковик до закриття кримінального провадження заборонено.
Також 19 листопада прокурор Олександр Рижий частково зачитав письмові докази, решту — мали озвучити 10 грудня.
Захисниця Тараса Барнича сказала, що її клієнт готовий частково сплатити моральну компенсацію потерпілій стороні — Лесі Баран, що є дочкою загиблого Петра Завадецького. Мова йшла про 100 тисяч гривень. Слід зазначити, що до кінця 2025 року моральна компенсація у розмірі 500 тисяч гривень потерпілій була сплачена повністю.
Попередні два засідання за фактом смертельної дорожньо-транспортної пригоди, яку спричинив депутат Калуської міської ради Тарас Барнич, переносили через відпустки прокурора та судді.
Останній розгляд у 2024 році у цій справі 10 грудня не відбувся через відсутність представника потерпілої.
У судовому засіданні 8 січня 2025 року розглянули письмові та речові докази. Захист та представник потерпілої відмовилися розпаковувати пакети з одягом загиблого.
5 березня сторона обвинувачення закінчила допит трьох своїх свідків — представників поліції та «швидкої». Напередодні було опитано ще двох жінок-водійок. Реєстратор однієї із них зафіксував момент зіткнення автомобіля з велосипедистом, інша — зупинилася та викликала екстрені служби.
Як раніше писали «Вікна», два засідання, 1 та 16 квітня, не відбулися через хворобу обвинуваченого.
20 травня було заслухано двох свідків з боку захисту — депутата Калуської міської ради Любомира Онуфрика та колишнього депутата районної ради Василя Турчина. Останній розповів про зустріч з обвинуваченим у Голині на стоянці місцевого кафе перед тим, як трапилася ДТП. Вони обговорювали облагородження сільського стадіону в селі Сівка-Калуська. Чинний депутат, голова земельної комісії, в яку раніше входив Тарас Барнич, — Любомир Онуфрик, сказав, що приїхав на місце події після дзвінка колеги. Він хотів морально підтримати, а також на прохання попити — дав пляшку, що зовні нагадувала «Кока-колу». Автомобіль був його знайомого і, як пізніше виявилось, вміст пляшки — наливка.
14 жовтня 2025 року було допитано ще двох свідків з боку захисту. Серед них — футбольний гравець Сівко-Калуської команди та член виконавчого комітету міської ради.
Саме на машині приватного підприємця, члена виконавчого комітету Калуської міської ради Василя Турчиняка, вони із депутатом Любомиром Онуфриком (котрого допитували у травні. — Авт.) приїхали на місце ДТП, щоб морально підтримати обвинуваченого. З Тарасом Барничем знайомі ще з часів виборів до міської ради.
«Коли ми приїхали, то Тарас перебував у поліційній машині. Пізніше він підійшов до нас та виглядав стурбованим. Запаху алкоголю від нього не було чутно і поведінка не мала показників сп’яніння. Я часто відходив, адже мав робочі телефонні дзвінки. Коли повернувся, то Любомир сидів у машині з пляшкою «Кока-Коли». Я спитав чи він хоче випити, адже це була наливка, яку купив у Закарпатті. Як він її давав Тарасу – не бачив, бо якраз відлучався, тому не зміг попередити, що то не вода», — зазначив свідок.
За словами Василя Турчиняка, вони з Любомиром Онуфриком не надали значення вживанню спиртного Тарасом Барничем, адже думали, що його вже доти освідчили. З літрової пляшки наливки приблизно залишилась половина. Прокурор Олександр Рижий уточнював, чому свідок розповів про пляшку з алкоголем слідству аж через чотири місяці. На це отримав відповідь, що адвокат був повідомлений раніше, а коли викликали на допит, тоді й зафіксували інформацію. Представник потерпілої Іван Свинтицький уточнював градус наливки, місце її купівлі тощо. Також поцікавився, що спонукало свідка все ж таки заявити про вживання депутатом алкоголю після спричинення ДТП. Той відповів, що переймається долею людей, тому не став мовчати.
Наступним допитали Василя Юрчишина, гравця футбольної команди з Сівки-Калуської. Він зустрічався з Тарасом Барничем у день смертельної аварії.
«Ми зранку домовились про зустріч на стадіоні, щоб обговорити питання водовідведення на ньому. Адже Тарас був керівником цього футбольного клубу, тому і старався покращити умови гри. Я під’їхав ближче до вечора із другом і ми приблизно до пів години часу подивились проблемні місця і роз’їхалися», — зазначив футболіст.
Щодо того, чи був депутат п’яним, свідок відповів, що вів він себе адекватно і запаху спиртного не чув.
Судовий розгляд 5 і 27 листопада, на яких мали допитати останнього свідка з боку захисту та перейти до допиту потерпілої — дочки загиблого велосипедиста та самого обвинуваченого, не відбувся через лікарняний Тараса Барнича. Останнє засідання у 2025 році 23 грудня перенесли через відсутність світла, як і перше у 2026 році — 20 січня.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
