З окупованого Мелітополя — у Калуш з мріями про ММА і BMW
Уже майже два місяці, як 18-річний Максим Панов проживає у Калуші на Івано-Франківщині. Сам хлопець з Мелітополя. Минулого року в нього у Туреччині померла мама.
З юнаком "Вікна" зустрічаються в одному із прихистків Калуша. Хлопець показує свою простору кімнату, в якій поки живе сам. Крім двох двоповерхових ліжок тут також є тумбочка, стіл та шафа для одягу. В окремих приміщеннях санвузол та кухня.
Хлопець народився в Мелітополі Запорізької області. Зараз у місті залишилась бабуся та мамин брат, проте потрапити туди Максим не може, адже територія окупована з 2022 року.
«Я вчився у школі, мав багато друзів. Мріяв про комп’ютер, згодом його купив, але зараз знову складаю гроші на новий, бо мій залишився на квартирі. Перед повномасштабним вторгненням мама приїхала з моїм вітчимом, громадянином Туреччини, в Україну. Коли почались вибухи безпосередньо біля нашого дому, то вони мене забрали з собою за кордон», — ділиться Максим.
У серпні 2025 року мама Максима померла після важкої хвороби й хлопець потрапив у тамтешній дитячий будинок, де пробув чотири місяці. У грудні Мелітопольська служба у справах дітей змогла повернути його в Україну. Тут до свого повноліття у березні 2026 року він проживав у дитячому будинку в Тлумачі, релокованому із Запорізької області. Після цього два тижні мелітополець жив у калушанки Ольги, котра була знайома з його матір’ю.
«Я вже трохи місто знаю. На «п’ятачку» гуляв (мікрорайон Калуша. —Авт.), на площі Героїв, проспекті Лесі Українки, у парку. Хочеться знайти друзів, щоб було з ким час проводити, але загалом Калуш подобається та й люди хороші. Поки що маю Валерію (голова ради з питань ВПО. —Авт.), з котрою кілька раз в тиждень бачимось. Дистанційно закінчую школу, потім планую поступати на зварювальника. Був на першому уроці в автошколі — мені сподобалось. У майбутньому хотів би мати власний Lexus чи BMW», — ділиться мелітополець.
Максим почав відвідувати заняття у місцевій автошколі
Максим часто гуляє у міському парку культури і відпочинку Калуша
Разом із Максимом йдемо гуляти містом та їсти піцу. Хлопець обирає гостру — «Папероні». Каже, що хотілось би й самому спробувати її готувати, якби хтось навчив.
«Мені подобалась турецька кухня: кебаби, донери, люблю фастфуд, шаурму. Мама смачну піцу готувала. Також хотів би спробувати займатись спортом, зокрема ММА, де бокс і боротьба разом — тут залучені руки та ноги. Вдома десь місяць грав у футбол», — ділиться співрозмовник.
Громада в дії: як допомагають Максиму
Голова ради з питань ВПО при міській раді Валерія Пруднікова
«Це історія з Телеграму. У нас є дві робочі групи інформування для ВПО — у ТГ та Вайбері. У одній із них написала калушанка із запитанням, куди звернутись, коли дитині немає де жити. На це зреагувала переселенка Людмила, яка сконтактувала зі мною. Я взяла контакти, передзвонила до пані Ольги. Як виявилось вона знає його давно, бо відпочивала та проходила стажування у Мелітополі, а з мамою хлопця познайомилась у перукарні, де та працювала», — ділиться Валерія.
Валерія Пруднікова та Максим на зустрічі із заступницею міського голови Наталією Кінаш
Відтак пані Ольга, у котрої тимчасово жив Максим, звернулась в управління соціального захисту населення та написала заяву у міську раду, щоб хлопець міг проживати у прихистку.
«Коли я написала клич, що потрібна допомога, то місцеві та переселенці сприяли грошима, продуктами, одягом. Класно, що люди відгукуються, можуть піти з Максом погуляти, познайомити з містом, провести час, тому ми один одного доповнюємо. Попросила жительок прихистку навчити його повноцінно готувати. Також дівчата вчили Максима варити пельмені, бо самостійно поки що тільки яєчню смажить», — ділиться голова ради ВПО.
Після закінчення дистанційно 11 класу Максим Панов планує вчитися у місцевому училищі. Можливо, говорить Валерія, вийде його перелаштувати на вступ в університет внутрішніх справ. Там режим, навчать порядку і для чоловіка хороша професія в майбутньому, тим більше Максим має пільги.
У березні мелітопольцеві виповнилося 18 років
Головне — адаптація після всього пережитого. З Максимом дистанційно працював психолог з Мелітопольської служби у справах дітей, але він тоді не був готовий до таких сесій. Нині ж юнак залишається сам.
«Одне підприємство висловило готовність в майбутньому його взяти на роботу, головне, щоб він був готовий. Влітку звернемось до релокованого фермерського підприємства — можливо, тут запропонують роботу. Уже знаємо, що в Калуші є секція ММА (змішаних бойових мистецтв. — Авт.). Зараз допомагаємо в оформленні документів, зокрема перекладі свідоцтва про смерть з турецької, а також шукаємо нотаріуса. Після цього подамо документи на державну допомогу», — підсумовує Валерія Пруднікова.
Здебільшого до ради з питань ВПО звертаються люди старшого віку, які потребують підтримки, житла, гуманітарної допомоги, консультацій психологів та юристів. За минулий тиждень у Калуську громаду переїхали 10 родин внутрішніх переселенців.
Історія Максима — лише одна з тисяч. За словами голови Ради ВПО Валерії Пруднікової, зараз у громаді проживає понад 4 тисячі переселенців, і люди продовжують прибувати. Попри заповненість шелтерів, у прихистку «Теремок» ще є можливість прийняти нових мешканців: там залишається вільна кімната для сім'ї, місця для жінок та можливість підселення. Громада продовжує тримати стрій та допомагати кожному, хто цього потребує.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
