Як повідомляли «Вікна», книга Василя Парцея «Довге-Калуське на вівтарі пам’яті» — це ґрунтовна історико-краєзнавча праця, яка детально відтворює минуле та сучасність цього мальовничого куточка Калущини.
Автор провів колосальну роботу в державних та церковних архівах, відновивши унікальні факти, дати та документи, які раніше були недоступні широкому загалу. Особливу увагу в книзі приділено Церкві святого Василія Великого. Василь Парцей детально описав біографії та служіння місцевих священників, дяків, паламарів та парафіяльного активу, які в усі часи тримали духовну оборону села.
Окремий глибокий розділ присвячено трагічним сторінкам історії — репресіям радянського режиму, депортаціям галичан до Сибіру та південних областей України, а також боротьбі місцевих жителів за волю України (від ОУН-УПА до сучасних Героїв, які стримують російську агресію).
Книга багата на рідкісні світлини з приватних архівов, спогади старожилів та розповіді про сучасні родини, які творять сьогодення Довгого-Калуського.
З відгуку Марії Котик: про недооцінену історію сусідів
Марія Котик у своєму відгуку зазначає, що часто ми не знаємо того, що відбувалося зовсім поруч із нами.
«Дорогі друзі, як часто, живучи недалеко від іншого населеного пункту, ми не знаємо його історії, часто недооцінюємо. Так було донедавна і зі мною. Я народилася всього за якихось неповних 10 км від невеличкого села на Калущині, Довгого-Калуського. Для мене це було невеличке село з початковою школою, звідки були родом двоє моїх однокласників, кілька моїх співробітниць, де жили мої родичі. Мабуть, воно таким і залишилося б у моїй памʼяті, якби не книжка місцевого краєзнавця, нашого доброго знайомого пана Василя Парцея «Довге-Калуське на вівтарі пам’яті».
Для 80-річної читачки виявилося надзвичайно важливим те, як саме виконана книга — від тактильних відчуттів до читабельності тексту:
«Дотик пальців до обкладинок був якимось особливо приємним, ніжним і теплим. Це відчуття створювала кольорова гама обкладинки: поєднання ніжних світло-зелених кольорів і кольору натурального дерева. Книжка надрукована на чудовому папері, шрифтом, який доступний і читачу поважного віку. Матеріал викладений розділами, кожен з яких має закінчену форму, багатий фотографіями і матеріалами з архіву, розповідями старожилів і сучасників. Книжка читається легко завдяки добре сформульованим реченням, грамотним правописом і цікавими життєвими фактами».
Особливе захоплення у пані Марії викликав розділ про релігійне життя села:
«Перший розділ мене настільки вразив фотографіями Церкви святого Василія Великого, що першим моїм бажанням було вже поїхати подивитися все це своїми очима. Я закохана у древні Церкви, ікони, які роками намолені не одним поколінням людей. Я не знаю, щоб ще в якомусь селі було поховано стільки священників?! І про кожного з них є детальна розповідь, що свідчить про людську памʼять, про зроблені ними добрі справи, що передаються з покоління в покоління».
Про трагедію Галичини та родинний біль
Читаючи про те, що коїла радянська влада на цих землях, пані Марія не стримувала сліз, адже репресії зачепили і її власну родину (її матір походила з села Кадобне):
«Наступний розділ вразив мене, хоч я про це знала з розповідей батьків, що творили совіти на нашій землі, особливо на Галичині. Читала про це не перший раз і не перший раз плакала. Яка гірка доля нашого народу... така ж доля спіткала і Кадобне, малу Батьківщину моєї мами, сестри якої з сімʼями жили у нас, щоб не бути вивезеними до Сибіру, в Кіровоградську чи Одеську області. Але земля, на якій ти народився, де тебе охрестили і де ти прийняв перше причастя, завжди кликала до себе».
Саме тому, на думку авторки відгуку, краєзнавець зробив правильний акцент на духовному проводі села:
«Мабуть тому, автор і приділив стільки уваги духовному осередку українців — Церкві і її наставникам: священникам, дякам, паламарям, провізорам, сестринству і братству, спільна робота яких і формує духовний стан села у всі часи. Дуже важливо, що все це збережено автором в книжці і є добрим памʼятним підручником для молодих жителів села».
Про зустріч із сучасниками на сторінках книги
Перебуваючи у Києві, пані Марія з теплотою згадує роки життя в Калуші та людей, з якими її звела доля. Багатьох із них вона зустріла в розділі про сучасне життя Довгого-Калуського:
«Цікаве тим, що з багатьма, про кого іде мова в книжці, я знайома особисто, зокрема з сімʼю Костів-Швед. Живучи в Калуші, по вул. І. Рубчака з перших днів відкриття Церкви на вул. М. Грушевського — Добрівлянській, була її активною парафіянкою. До побудови цієї святині доклався пан Василь Костів».
Марія Котик висловлює величезну вдячність автору за його скрупулезну та монументальну роботу із архівами, фотографіями та живими свідченнями людей, зокрема й про тих, хто боронив і боронить нашу державу:
«Кожен розділ книжки вражає своєю повнотою викладу, великою роботою в архівах, збором фотоматеріалів, зустрічі з односельцями, з тими, хто зберіг памʼять про рідних... Тут є і матеріали про тих, хто завжди боронив неньку-Україну, як від перших совітів, так і тепер від їхніх нащадків.
Пан Василь зробив величезну роботу, подарувавши односельцям таку чудову, багату фактами, розповідями і спогадами книжку. Я з величезним задоволенням прочитала цю працю, яку пан Василь написав не тільки для теперішніх односельців і вихідців з села, а зберіг памʼять для майбутніх поколінь довжан».
