Тема дорожніх робіт під час війни вже п’ятий рік розколює українське суспільство. Основний конфлікт полягає у виборі між негайними потребами фронту та підтримкою життєдіяльності тилу й економіки.
Яскравим прикладом «народного ремонту» місцевої дороги є ініціатива жителів села Іваниківка Богородчаеської громади, де навесні цього року люди самотужки врятували дорогу від руйнування, повідомляє сайт "Західний кур’єр".
Обласна дорога Богородчани — Чукалівка, що проходить через Іваниківку та Похівку, вже давно перебувала у критичному стані. Через численні вибоїни цю ділянку мешканці іронічно називають «Бермудським трикутником». Неодноразові звернення до обласної влади результату не дали — у воєнний час фінансування обмежене, а дорога ставала дедалі небезпечнішою.
Тоді громада Іваниківки вирішила діяти самостійно. Люди об’єднались, зібрали 170 тисяч гривень і розпочали ремонт власними силами. На ці кошти закупили майже 29 тонн асфальту, бітум, щебінь, пальне та необхідний інструмент. Ініціатором “народного ремонту” дороги став місцевий житель, підприємець Василь Доцяк. До ініціативи долучилися інші підприємці, фермери, перевізники й активні мешканці Іваниківки.
Ремонт робили по-ґаздівському: під час кількох весняних толок чоловіки розчистили вибоїни, засипали їх бітумною сумішшю, вирівняли понад три кілометри центральної дороги, а решту матеріалів використали для підсипки вулиць, що ведуть до школи. Узбіччя, які роками заростали, також розчистили та вирівняли, щоб вода не застоювалась.
«Початок був непростим. Здавалось, що ями нескінченні, а ресурсів недостатньо. Але як тільки ініціативна група зробила перший крок — засипали найнебезпечніші вибоїни, вирівняли ділянку шляху – ставлення змінилось і навіть ті, які спочатку скептично спостерігали, почали долучатись. Коли робота стає помітною, вона перетворюється з «чиєїсь проблеми» на «нашу спільну справу», — говорить староста Іваниківки Юрій Мартинович.
Результат став дієвішим за будь-які заклики та породив здорову конкуренцію. Поступово до справи долучилися сусіди із Забережжя, які за прикладом Іваниківки організували власний ремонт. Підтримала людей і Богородчанська селищна рада, надавши по дві тонни холодного асфальту для поточного утримання доріг.
За словами старости, метод ліквідації ям холодним асфальтом значно ефективніший і економніший, ніж тимчасові ремонти, які раніше проводили дорожники. Минулорічні латки, зроблені жителями з холодного асфальту, пережили зиму, тоді як дорожній ремонт струменевим методом протримався лише три місяці.
«Розуміємо, що зараз війна, і державні кошти передусім повинні йти на оборону. Але не можна залишати дороги напризволяще — інакше скоро не буде що рятувати», — наголошує Юрій Мартинович.
На його думку, сільські громади могли б ефективно підтримувати дороги у проїзному стані, якби мали стабільний доступ до матеріалів.
«Замість витрачати кошти на проєктно-кошторисну документацію, простіше закупити холодний асфальт і передати громадам. Ми вже показали, що спільними силами можемо зробити багато», — підсумовує Юрій Мартинович.
