Про це
До повномасштабного вторгнення Владислав працював на звичайному складі в рідному Івано-Франківську. Проте у лютому 2022 року чоловік без вагань ухвалив рішення йти добровольцем на фронт. Уже 1 червня його підрозділ виїхав на передову, а за два дні бійці зайняли позиції.
Перше серйозне хрещення вогнем ледь не стало фатальним: за лічені дні військові опинилися в повному оточенні ворога.
«Усвідомлення того, що ти в оточенні й не знаєш, що буде далі, запам’ятовується на все життя, — згадує "Спартан". — Вийти з пастки допомогли побратими — ризикуючи собою, вони організували наш відхід через річку. Ми всі вийшли живими. Такі речі не забуваються ніколи».
Після півтора року важкої служби Владислав був змушений звільнитися з армії за сімейними обставинами. Проте цивільне життя тривало недовго — розуміючи, що війна триває, боєць знову повернувся до лав Сил оборони України.
Цього разу військовослужбовець обрав один із найсучасніших та найбільш високотехнологічних напрямків — роботу з наземними роботизованими комплексами (НРК). Сьогодні «Спартан» очолює екіпаж роботизованих платформ, які виконують бойові місії на ділянках, де ризик для життя піхоти є надто високим.
В обов'язки командира екіпажу НРК входить: підготовка та навчання особового складу; обслуговування та ремонт високотехнологічної техніки; керування та координація безпосереднього виконання місій на лінії зіткнення.
«Захищати потрібно не лише державу, а й свою сім’ю, рідних, свій дім. Треба бути патріотом своєї країни й любити Україну не словами, а вчинками», — переконаний франківець.
