Журналісти «Вікон» відвідали унікальну локацію та дізналися, як щире прагнення змін об’єднало громаду.
Відчуття дежавю та дитячий рай
Олександра Бреславська вже третій рік, як переїхала з Сумщини на батьківщину чоловіка в Кропивник. Нещодавно вона з подругою та дітьми вирішила відвідати локацію, яку побачила напередодні в інтернеті.
«Моїй Катрусі 3 роки, і племінницю, котрій 18, взяла із собою — їй теж цікаво. Та і я у захваті. Все дуже сподобалось, а головне — свіже повітря. Для дітей є ігровий майданчик: гірки, гойдалки, ще й із пісочним покриттям, тому коли падали, то без наслідків. Діти бавляться, а мама має час для себе, щоб відпочити й розвіятися».
Жінка робить світлини на високій гойдалці й каже, що таку бачила минулого року в Буковелі, тому зараз відчуває дежавю. Не проти подібну й додому, просто, сміється, розмір подвір’я не дозволяє.
«Гарно, що будують такі локації для дітей, для відпочинку дорослих — поруч альтанки й біля села недалеко, бо в таких місцевостях зазвичай не дуже розвинена інфраструктура. Ми звикли в місті, що всюди є майданчики, плюс можна поїхати кудись, а в селі здебільшого все в центральній частині знаходиться, куди не завжди зручно дістатися. Обов’язково ще сюди приїду», — переконує гостя.
Футбол, кава та монобанка: як назріла ідея
32-річний Захар Білецький — один із місцевих жителів, який взявся за втілення спільної ідеї — відпочинкового простору для людей.
«У 2025 році ми грали у футбол біля школи. Команда, яка програла, тут усіх пригощала. Тоді за столом і назріла ідея створити на початку села локацію для проведення дозвілля. Тут неподалік проживає Андрій Сондей, мій однокласник. Саме він зробив невеликий план, як має виглядати дитячий майданчик», — пригадує Захар.
Уже ввечері за кавою почали обдзвонювати кадобнянців, котрі проживають за кордоном. Створили монобанку та групу в Телеграмі й таким чином накопичували гроші та ідеї.
«70 тисяч гривень спершу вдалося зібрати. Їх пересилали зі США, Польщі, Чехії. Пізніше ще на різні роботи небайдужі односельці докидали кошти. Паралельно заступниця нашого старости Софія Іванівна порекомендувала взяти участь у проєкті «Село мрії» від компанії «Ґудвеллі Україна» і ми виграли грант — також на 70 тисяч».
Раніше на цьому місці був тільки ліс. Озеро викопали на початку повномасштабної війни, а у 2025 році місцеві, які перебувають за кордоном, окремо переказали гроші для його розширення. Ще планують розсунути береги. Також придбали газонокосарку, щоб у сезон косити траву.
Сила толоки: працювали до 20 людей одночасно
«Ми намагалися збиратися щосуботи. Інколи вдавалося знайти час трьом людям, а бувало, що й до 20 людей працювало. Тож найбільша заслуга людей, які приходили сюди й працювали. Їхній час та праця — неоціненні. Дівчата фарбували альтанки. Першу плануємо ще розмалювати в яскраві кольори й зробити дитячою. Було багато випадків, коли ми проводили тут дні народження, навіть фотозони облаштовували. Тому для дітей біля майданчика накрити солодкий стіл — найкраща ідея».
Захар Білецький, проводячи екскурсію, розповідає, що за всім цим стоїть праця багатьох людей, котрі долучалися в міру своїх можливостей. Наприклад, усю деревину Андрій Сондей привіз безплатно — домовився з лісництвом. А Василь Коневич, який має в сусідньому селі пилораму, безплатно порізав увесь кругляк, на місці хлопці його тільки зібрали. На «буковельську» гойдалку ліс також привіз Андрій і власною стрілою встановив її. Увечері вона ще й світиться, як і вся територія.
«Плануємо ще завершити волейбольний майданчик. Геотекстиль постелений, пісок завезений, стовпи привезли, сітка куплена — потрібно тільки зібратися й довести все до ладу. Є ідея також зробити відпочинкову зону біля вогнища: кільце, де горітиме багаття, а довкола — велика кругла лавка. Односельчанин має нам допомогти, бо треба буде залити фундамент, зробити площину та закупити камінь».
Співрозмовник переконує: їхній досвід показав, що справа не у фінансах, а в людському ресурсі та бажанні.
«Кожен на своєму місці зробив усе можливе: хтось вибив дешевшу деревину, столи Михайло Лилак зварив сам, ми з дівчатами їх пофарбували. Настил (у цьому разі дерев’яну поверхню. — Ред.) мій сусід-столяр зробив. Багато речей робили своїми силами, і це суттєво економило кошти».
Підходимо до дитячого майданчика. Бачимо тут розфарбовані кольорові колеса. Щодо будиночків, то ідею створення одного з них Захар запозичив із ТікТоку, а інший — віддав місцевий житель Сергій, який виїхав до Австрії.
«Ми його привели до ладу. Потім їх з’єднали. Придбали гірку, дві гойдалки поставили. Ще одну так звану гойдалку сусід дав. Маємо натягнути шнурки, поставити сітку та драбинку, щоб діти лазили, як павучки. Пісок Ярослав Лилак своєю фурою перевозив безплатно. А наш ветеран Михайло Сондей, що живе поруч, стежить тут за дисципліною та порядком серед відвідувачів».
Альтернатива міським розвагам
Серед дітей зустрічаємо 10-річну Злату Лилак, яка проживає в кінці села. Дівчинка розповідає, що коли мама дозволяє, то з подругами пішки або ж на велосипедах сюди добирається, а це займає приблизно пів години. У вихідні з рідними дівчинка часто смажить тут сосиски та шашлик.
«Мені подобається весь ігровий майданчик, тут можна гарно провести час і зустрітися з друзями. На гойдалках буваю першочергово. На горі теж є майданчик, але тут краще. Там немає такої гірки чи гойдалки, та й те, що є, уже поламане, і трава велика, а тут — пісок», — ділиться спостереженнями дівчинка.
На завершення розмови Захар Білецький каже, що результатами місцеві дуже задоволені, хоча спершу були сумніви, чи це взагалі на часі. Зараз у цьому місці збирається багато дітей та молоді, а у вихідні чи свята — й дорослих.
«Тепер у селі з’явилося місце, де можна прийти й відпочити безплатно, головне — за собою прибрати. Тут можна порибалити, провести час з дітьми, друзями, влаштувати пікнік, назбирати грибів тощо. Великою перевагою є те, що діти граються, а батьки — відпочивають. Така собі дитяча кімната на свіжому повітрі. Задоволення від того, що ми це зробили своїми руками, однозначно є. Я маю велику радість, що знайшлися однодумці як тут, так і з-за кордону, які підтримували коштами, морально чи просто порадою».
Слід зазначити, що прямих фінансових вливань з Брошнів-Осадського селищного бюджету не було. Проте селищна рада на день надала техніку — трактор та екскаватор, щоб підсипати деякі ділянки та вирівняти заглибини. Староста Кадобної Василь Пастух також активно підтримував ініціаторів проєкту та за потреби давав поради.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
