В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднили вирок Калуського міськрайонного суду від 3 липня за результатами розгляду кримінального провадження щодо раніше не судимого директора місцевої фірми, обвинуваченого за частиною 3 статті 382 Кримінального кодексу України. Він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що заподіяло істотну шкоду інтересам юридичної особи, інформують «Вікна».
Обвинувачений у липні 2014 року був призначений директором ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» і працював на цій посаді до 7 грудня 2018 року. 6 вересня 2018 року ТОВ «Карпат-Полімер» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою «Про стягнення завданих збитків» з ТОВ «Логістік Сервіс Калуш». В ході розгляду справи 27 листопада 2018 року Господарський суд в порядку забезпечення цивільного позову наклав арешт в межах ціни позову (489 800 гривень) на грошові кошти ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках. Ухвала суду набрала законної сили 27 листопада 2018 року, тобто негайно.
Як танули кошти на рахунках компанії
Однак обвинувачений, знаючи, що рішенням Господарського суду накладено арешт в межах 489 800 гривень на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», діючи умисно та маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, у період з 27 листопада 2018 року до 7 грудня 2018 року здійснив електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках товариства, на суму 483 177,22 гривні, 1 548 669,57 гривні та 9 129,73 гривні відповідно, тобто загалом близько 2 млн 41 тис. гривень. Це призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду. Загальна сума завданих збитків становить 489 800 гривень, яку не було відшкодовано.
Позиція обвинуваченого: «Електронний ключ був у бухгалтера»
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що він, будучи директором компанії, повністю підприємством не займався, тільки складським господарством і в його розпорядженні були комірники. Відвантаженням займався інший співвласник компанії, і з ТзОВ «Карпат-Полімер» домовлявся також він. Договір із ТзОВ «Карпат-Полімер» про експлуатацію навантажувачів підписував він як директор. Згодом планували розірвати договір, підписали акт приймання-передачі та розпочали повернення навантажувачів.
Також вказав, що він особисто не проводив фінансові операції товариства, а займався забезпеченням матеріальних цінностей, виплатою заробітної плати та податкових платежів, його електронний ключ був в бухгалтера. Розглядом господарської судової справи він не цікавився. Відтак йому не було відомо про ухвалу від 27 листопада, а тому жодних вказівок готувати апеляційну скаргу на неї він не надавав. Також зазначив, що не підписував апеляційну скаргу, а інші судові документи на даний момент вже не пам’ятає чи підписував. При цьому зазначив, що печатка підприємства була в нього в столі, нею міг користуватися також юрист компанії.
Версія потерпілої сторони та свідчення юриста
Представник потерпілого ТзОВ «Карпат-Полімер» в судовому засіданні пояснив, що компанія здавала в оренду навантажувачі ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» з 2017 року. Згодом орендодавець з’ясував, що частина майна знищена, а саме пошкоджені акумуляторні тягові батареї до електричних навантажувачів, які не підлягають відновленню. Після проведення перемовин, керівництво орендаря відмовилося визнавати, що майно знищено. А тому компанія звернулася до Господарського суду. Також ТзОВ «Карпат-Полімер» звернулося до суду з клопотанням про забезпечення позову, оскільки вважало, що орендар намагається уникнути стягнення завданих збитків. Причому ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» подало апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову (яка не зупиняє виконання рішення про арешт коштів).
Свідок — юрист ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» пояснив суду, що брав участь у судовому розгляді господарським судом спору із ТзОВ «Карпат-Полімер» про стягнення збитків. Зокрема 27 листопада він був присутній на засіданні, коли була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки підприємства. Після повернення з судового засідання він повідомив про це директора та запропонував написати апеляційну скаргу. Він погодився. Згодом директор підписав апеляційну скаргу, скріпив печаткою Товариства та повернув йому, надавши гроші для сплати судового збору. Також свідок вказав, що печатка ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» завжди знаходилася у директора і нею користувався тільки керівник.
Чому арешт рахунків затягнувся та як працював бухгалтер
Інший свідок — державний виконавець, пояснила, що під час виконання ухвали суду з АТ «Райффайзен Банк» прийшло повідомлення про відмову в накладенні арешту на рахунок, але банк не вказав з якої причини відмовляє. Згодом була ще одна відмова, оскільки були розбіжності у назві юридичної особи «Логістік» і «Логістик». Після уточнення назви з банку прийшло підтвердження про накладення арешту на рахунок. Однак тоді вже минуло декілька місяців.
Свідок, який працював головним бухгалтером ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», причому його кабінет знаходився в адміністративному корпусі ТОВ «Карпатнафтохім» пояснив, що наприкінці 2018 року підприємство користувалося послугами АТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема системою «Клієнт-Банк» по електронних платежах із накладенням електронного цифрового підпису. Підписантами був він та директор, який давав на оплату документи щодо складського господарства. Наприкінці 2018 року юрист повідомив йому, що необхідно провести розрахунок з працівниками, оскільки товариство продане. Бухгалтер формував платіжне доручення, яке в подальшому підписувалося його та директора електронними підписами. Причому він користувався електронним цифровим підписом керівника, а особиста участь керівника при підписанні не була потрібна. Всі розрахунки, які здійснювалися на підприємстві наприкінці листопада на початку грудня 2018 року, проводилися в порядку здійснення господарської діяльності, — пояснив бухгалтер.
Висновки суду та оцінка доказів
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого. Як зазначено у документі, з показань юриста компанії випливає, що он знав про ухвалу про арешт рахунків та довів інформацію до відома керівника та його співвласника у компанії. Також було складено апеляційну скаргу, а печатка товариства була лише в директора. Крім того, керівник компанії мав безперешкодну можливість ознайомитися з ухвалою господарського суду в єдиному реєстрі судових рішень чи зобов`язати свого юриста надати ему її копію.
Суд не взяв до уваги наявні в матеріалах справи висновки експертів, а саме висновок експерта про те, що підпис в графі «Директор ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» у апеляційній скарзі виконаний не директором, а іншою особою.
Суд виходив з того, що на поданій апеляційній скарзі ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» проставлено дійсну печатку цього підприємства, яка за показаннями одного зі свідків, знаходилася в сейфі у кабінеті директора. Ключі від кабінету директора були тільки в нього та у свідка, вона мала доступ до печатки підприємства, однак не використовувала її.
Подальша доля компанії та фінансовий підсумок
Апеляційна скарга була подана 30 листопада 2018 року. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 6 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області без змін.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2019 року позов ТзОВ «Карпат-Полімер» до ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про стягнення збитків було задоволено повністю з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог — було стягнуто 376 800,01 гривні збитків та 5 652 гривні судового збору.
Однак на той час у компанії ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» змінився власник, юридична адреса та директор.
На рахунках компанії станом на початок дня 27 листопада 2018 року було 97 809,41 гривні, 545 933,88 гривні, 0,01 гривні, а на кінець дня 7 грудня 2018 року залишок становив 62,19 гривні, 1 228,13 гривні та 0 гривень. У цей період на рахунки надходили кошти, а також з них здійснювали електронні перекази на оплату податків та заробітної плати, оплату за договірними зобов`язаннями тощо.
Результати судових дебатів та вирок
«Суд, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам з точки зору їх допустимості, дійшов висновку що подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину доведені, форму вини досліджено», — зазначено в судовому документі.
У судових дебатах прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавленням волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк два роки. Представник потерпілого просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавленням волі на строк шість років. Захисник та обвинувачений просили його виправдати.
Суд ухвалив визнати чоловіка винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення та призначив покарання — позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях приватної та комунальної форми власності на строк один рік.
На вирок суду ще може бути подано апеляційну скаргу.
Богдана ТИМЧИШИН, журналістка
