Спортивна діяльність Миколи Тарана в Сполучених Штатах охоплює серію рекордних та екстремальних забігів. Зокрема, він став першим українцем в історії, який подолав надскладну 100-кілометрову дистанцію Denali 100k у національному парку Деналі на Алясці, посівши друге місце. Також прикарпатець підкорив 42-кілометрові марафони в Анкориджі й столиці Аляски — Джуно, брав участь у марафоні в Лос-Анджелесі та організовував благодійні пробіги у Вашингтоні, Солт-Лейк-Сіті та Нью-Йорку.
Окрім участі у міжнародних змаганнях, спортсмен проводить благодійні заходи для української діаспори та збирає донати на потреби Сили оборони. Про свій досвід, мету забігів у США та виклики під час спілкування з українцями за кордоном Микола Таран розповів у листі на адресу "Вікон".
Волонтерство стало для нього природним продовженням спортивної кар'єри, а масштаб залучення коштів суттєво виріс із початком повномасштабного вторгнення.
«У час війни будь-яка допомога важлива. Навіть бігаючи, можна збирати значні суми. Мої благодійні збори розпочалися задовго до повномасштабного вторгнення: колись це була допомога конкретним людям або фондам безпритульних тварин. Зараз же це великі збори завдяки бігу. Оскільки я маю змогу репрезентувати Україну на марафонських змаганнях у Європі та США, моєю метою завжди є збір коштів і нагадування світові про те, що Росія напала на Україну», — зазначає ультрамарафонець.
Ідея спрямовувати всі зібрані під час американських забігів кошти саме на безпілотники зі зброєю з'явилася після одного з заходів у штаті Юта.
«Рік тому я організував благодійний забіг у Солт-Лейк-Сіті. Українці, які там мешкають, давно збирають на дрони для Стерненка. Вивчивши всю інформацію та зв’язавшись із потрібними людьми, я вирішив, що під час усіх своїх бігових стартів, включно з організацією забігів для українців у США, збиратиму гроші для фонду Стерненка на дрони. Оскільки мої останні старти були й будуть на Алясці, я роблю максимум для того, щоб зібрати якнайбільше коштів», — розповів Микола Таран.
Окрім фінансової підтримки українських захисників, бігун вбачає свою місію у культурній та інформаційній роботі серед місцевої громади, де досі відчутні наслідки російського впливу.
«Для мене велика честь бути в команді Стерненка, долучатися до перемоги та представляти українську спільноту на Алясці. Зараз там перебуває чимало українців, але чимало з них досі живуть із наративами "яка різниця" та "мова не має значення". Тож доводиться боротися й із цим. Тезу "мова не має значення" вони застосовують лише щодо української, хоча, звертаючись до місцевих державних органів, чудово розуміють, що повинні знати англійську. Тому Аляска — це ще той штат, де має минути чимало років, аби українська громада остаточно позбулася всього російського, адже саме через напад росії на Україну всі вони й опинилися тут», — підсумував спортсмен.
