Це не просто колона автомобілів вулицями громади. Це голос родин, які щодня живуть у невідомості, чекають на звістку про своїх найдорожчих і не втрачають надії. Це спільне нагадування суспільству: за кожним прізвищем зниклого безвісти чи полоненого стоїть людина, її родина, її історія та велике очікування повернення додому, йдеться в офійній інформації.
Також 30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти, разом із родинами наших Захисників і Захисниць зібралися на Алеї Віри та Надії.
Цей день — про людей, доля яких досі залишається невідомою. Про синів і доньок, чоловіків і дружин, батьків, братів, побратимів, яких удома продовжують чекати. Про родини, які щодня живуть між надією та тривогою, не маючи найважливішої відповіді.
"Спільно з духовенством молилися за наших безвісти зниклих Захисників, за тих, хто перебуває у полоні, за їхнє якнайшвидше повернення та за силу для рідних, які не припиняють чекати й боротися за своїх найдорожчих", — йдеться в повідомленні.
