Російські військові вкотре продемонстрували повне нехтування нормами міжнародного гуманітарного права, вдавшись до воєнних злочинів — використання забороненого газу та страти беззбройних полонених українців, йдеться в інформації від Державної прикордонної служби України.
«Пеле» згадує свій перший захід на позицію, де разом із ним перебували ще двоє військовослужбовців. Щойно бійці закріпилися, один із прикордонників вийшов назовні. Майже одразу з бліндажа почулися голоси окупантів, які допитували українця про кількість людей на позиції. Військовий встиг назвати три позивні, після чого росіяни його просто розстріляли.
Далі ворог закидав бліндаж гранатами. Остання з них була хімічною — через отруйний газ дихати стало неможливо, і захисники були змушені вийти назовні, де на них уже чекали.
«Нас розвернули, ми лежали обличчям вниз. Сказали покласти руки за голову. Ми поклали. Він підійшов до побратима… просто в голову йому. Я тільки побачив бризки крові — і все», — розповідає «Пеле».
Опинившись у полоні, прикордонник не полишав надії на порятунок і чекав на слушний момент. Шанс з’явився, коли один із російських військових втратив пильність і відійшов, залишивши поруч із Пеле знятий із запобіжника автомат.
Реакція українського воїна була миттєвою:
«Я встаю — одному в голову і другому в голову. І все».
Після ліквідації конвоїрів прикордонник стрімголов побіг у бік українських позицій і успішно дістався до своєї лінії оборони.
На позиціях бійця зустрічали ті, хто вже не сподівався побачити його живим. Комендант «Срібної трійки» Анатолій Нагірний особисто привітав військового із поверненням.
«Пеле, ти справжній. Ти показав приклад, що піхотинець — це сила. Ми всі тобою пишаємося», — наголосив комендант, міцно потиснувши герою руку.
За виняткову мужність «Пеле» вручили: прапор «Срібної трійки», шеврон та коїн прикордонної комендатури і нагородний ніж від начальника третього прикордонного загону.
Попри високі нагороди, найціннішим для прикордонника залишалося інше. Як зізнався сам «Пеле», остаточно відчути себе у безпеці він зміг лише тоді, коли нарешті обійняв свою рідну людину. Ця довгоочікувана зустріч уже відбулася.
