Про вирощування органічної продукції без нітратів, боротьбу з посухою та сезонний колообіг праці Галина Лотоцька розповіла «Вікнам».
Від викладацької справи та музики до власного поля
37-річна Галина Лотоцька родом із села Голинь. За освітою вчителька англійської мови, але, як сама розповідає, після трьох років роботи в школі пішла допомагати чоловікові розвивати власну справу. Її чоловік, 43-річний Валерій, народився у Брошневі-Осаді. У минулому він музикант, але одного разу, за словами дружини, його надихнуло побачене поле — і він вирішив спробувати свої сили в новій ніші.
«Це тепер наше сімейне хобі, хоч спершу це була ініціатива чоловіка. Почали купляти саджанці, зараз їх також продаємо. Одразу було лячно, адже потрібно було знайти ділянку, де можна розгорнути роботу. Здебільшого землю брали в оренду. Цей яблуневий сад, у якому ми зараз, посаджений на нашій власній землі 8 років тому. Ще один маємо на чотири роки старший — по інший бік траси».
Найтяжче, за словами співрозмовниці, було підготувати ділянки до висаджування, бо вони були дуже занедбані: зарослі кущами, деревами, різними чагарниками.
«Роками вони пустували, і ніхто за ними не доглядав. Чоловіку довелося за допомогою техніки викорчовувати окремі дерева. Очам страшно, але руки зроблять усе. І так потрохи реалізували свій задум. Стартували зі смородини та малини. Посадили 8 рядочків по 100 метрів — приблизно 30 соток. Поступово збільшували, досаджували, адже сама малина пускає нові саджанці. Зараз наша загальна площа по обидва боки брошнівсько-голинських полів становить до півтора гектара. З них пів гектара — малина».
Асортимент господарства та примхи погоди
Галина дуже творчо підійшла до створення локації до приїзду «Вікон». Вона зібрала в одному куточку свої свіжі та законсервовані плоди, прикрасила все квітами й тюками із сіном. Завдяки цьому яблуневий сад Лотоцьких на певний час перетворився на затишну осінню фотозону, створену самою природою.
«Тут росте здебільшого 5–6 сортів зимових яблук, груші, сливи, персик. Також вирощуємо ожину, малину, смородину. Цьогоріч маємо 4 види кавуна: Кримсон Світ, Чарльстон Грей, який зовні схожий на кабачок, Талісман та Продюсер. Найкращі врожаї — з перших двох різновидів. Талісман тільки цього року посадили на розсаду. Пробуємо різні способи, бо у нас бувають весняні приморозки, ґрунт прогрівається пізніше, і відповідно аж тоді висаджуємо розсаду чи насіння», — пояснює жінка.
Погода — головний чинник, який впливає на рослини. Проблемою на цих ділянках «на горі» брошнівсько-голинських полів є зрошення, адже із водою тут скрутно.
«Саджанці полуниці цього року погоріли. На деревах бачимо, як листочки жовтіють, бо бракує вологи, але дякую Богові й за те, що є. Трохи дощ капає — це нас і рятує. Щоб полити розсаду капусти, привозили "кубову" бочку води, бо інакше все б засохло».
Натуральна продукція, домашні заготовки та робочі місця
Сім’я Лотоцьких має невеликий магазин у селищі Брошнів-Осада, де продає все для саду та городу. Найбільші покупці — місцеві жителі, хоча неодноразово продукцію замовляли й підприємці та супермаркети.
«Восени всі чекають на брошнівський кавун. Також маємо яблучний сік із власного саду. Торік було багато яблук, тому зробили гарні запаси. Готуємо й джеми: сливовий, абрикосовий, персиковий, з лохини, а також різноманітне варення та малиновий сік. Великий попит має полуничний джем. Сливу цьогоріч закривали вперше, а от з лохини, персика та малини варення купують часто, бо це ж вітаміни. Якось жінка на базарі купувала в нас полуницю й казала, що перевірить її в лабораторії на вміст нітратів. А потім прийшла й розповіла, що нічого шкідливого не виявили».
Галина переконує, що нітратів вони не використовують взагалі, а підживлюють свої овочі та фрукти лише органічними добривами. Дерева по кроні обробляють біопрепаратами ще до цвітіння, щоб не довелося кропити, коли вже зав'яжуться плоди.
Крім того, подружжя забезпечує роботою інших людей. Найчастіше в них працюють одинадцятикласники, які шукають заробітку на канікулах, але трапляються й люди старшого віку. У пікові періоди на полях працювало до 10 робітників. За потреби допомагають власні діти, підлітки, а також родичі та друзі. Нерідко врожаєм ласують і дикі гості: птахи, зайці, лисиці та навіть фазан.
Безперервний процес праці від весни до заморозків
З ранньої весни сад потребує обрізання, обробки й побілки.
«Культивуємо міжряддя, щоб розпушити ґрунт, підживлюємо рослини. Далі переходимо до полуниці: двічі просапуємо, обробляємо від кліща та хвороб, мульчуємо соломою в тюках. Потім садимо картоплю та цибулю. Останню здебільшого висаджуємо з осені, а весняну — в меншій кількості. Розсаду спершу доглядаємо в парнику, а потім такі культури, як кавун чи капусту, переносимо у відкритий ґрунт».
Після висаджування кавунів міжряддя потрібно обробити трактором. Капусту як мінімум двічі просапують. Коли дозріває полуниця, вона «передає естафету» смородині та цибулі. З кінця липня й до перших заморозків триває збір малини. Картоплю вже вибрали, на полях залишається капуста, а кавуни ще дозрівають.
Мрії про відпочинковий простір після війни
«Ідей дуже багато, але перш за все хочеться привернути увагу людей до краси природи. Щоб приїжджали до нас сім’ями, прогулювалися садом, відпочивали душею, робили фотосесії, бо ці натуральні локації ні з чим не порівняєш. Коли закінчиться війна, можна буде організувати й щось веселіше — наприклад, музичні атракції. Тут набираєшся сил і забуваєш про всі турботи, а якщо взяти ще й сапку в руки, то й фітнесу не потрібно», — сміється Галина.
Зараз Лотоцькі працюють над оновленням та збільшенням кількості сортів полуниці, адже їхні старі насадження вже виродилися. Готують нову ділянку під саджанці, бо попит на цю ягоду є завжди. Свого часу думали й про лавандове поле, але ця рослина виявилася занадто вибагливою в догляді.
«Своїх дітей за потреби залучаємо, але намагаємося не перевантажувати. Вважаю, що кожен має обирати власний шлях. Якщо їм не лежить душа до роботи із землею, то навіщо змушувати? Я й сама колись не уявляла себе в цьому, хоч усе життя прожила в селі й з дитинства працювала на городі. Тому для мене поле — це не щось чуже, що впало як сніг на голову».
Попри важку фізичну працю, Галина ділиться, що жодного разу не шкодувала про свою перекваліфікацію, адже це не лише про заробіток, а й про морально-емоційне відновлення. А щирі відгуки постійних покупців дають додатковий стимул працювати далі.
З чоловіком вони часто дискутують про те, як правильно вести сімейний агробізнес. Наприклад, щодо засобів захисту чи підживлення для конкретних рослин. Разом шукають інформацію та постійно вдосконалюють власну справу. Підприємці зовсім не ображаються, коли їх називають просто садівниками, адже їхні поля годують багатьох людей.
«Ранньою весною завжди хвилюєшся, чи вродить щось, чи будуть плоди, бо коли вкладаєш стільки праці, хочеш бачити результат. Період цвітіння — це неймовірна краса й аромат. А коли яблука достигають, нарешті можеш їх скуштувати. Це дуже тішить, бо бачиш реальний плід своєї роботи», — підсумовує голинянка.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
