Як повідомляли «Вікна», декілька місяців тому місцева влада задумала забрати у комунальну власність будівлю Українського Народного дому на вул. Шевченка, 8 у місті Калуші. Йшлося про те, що історична споруда, яка перебуває у власності Івано-Франківської обласної ради, а у 2021 році була передана на баланс обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації (ОБТІ)», руйнується. Калуська влада вважає, що зможе управляти нею краще за обласну, зокрема має намір залучити грантові кошти на відновлення.
За Законом України «Про охорону культурної спадщини», «власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору». Отже, Калуська міська рада мала всі підстави звертатися до обласної влади і вимагати належного утримання її майна в середмісті Калуша. Проте таких звернень для захисту пам’ятки депутати не ухвалювали.
Взаємний обмін: що пропонує місто обласній раді
Натомість вирішили звернутися до обласної ради щодо обміну приміщень. На сесії 24 вересня 2026 року депутати схвалили звернення до Івано-Франківської обласної ради щодо можливості взаємної передачі об’єктів нерухомого майна. У зверненні міська рада пропонує віддати з комунальної власності Калуської громади у спільну власність громад області будівлю на вул. Грушевського, 66 у Калуші. Натомість Калуш хоче отримати у комунальну власність історичну адміністративну будівлю на вул. Шевченка, 8.
У зверненні, зокрема, наголошують на важливості збереження будівлі Українського Народного дому для історичного обличчя Калуша. Щодо адмінбудівлі на вул. Грушевського, 66, яку пропонують віддати натомість, у зверненні вказано, що вона може бути використана для забезпечення потреб установ і структур обласного рівня.
Друга спроба реанімувати угоду 2021 року
Аналогічний обмін приміщеннями міська та обласна ради обговорювали у 2021 році. Тоді міська рада своїм рішенням надала згоду на безоплатне прийняття пам’ятки архітектури «Український Народний дім» у комунальну власність Калуської громади. Також розглядали проєкт рішення про передачу нежитлових приміщень площею понад 279 кв. метрів на вул. Грушевського, 66 у комунальну власність територіальних громад області.
Однак депутати рішення не підтримали. Основні контраргументи: міська рада не отримала офіційної відповіді обласної влади щодо передачі їй Українського Народного дому. Нічого про таку можливість не було сказано й у зверненні обласної ради, яка просила безоплатно передати їй у власність усі 345 кв. метрів на вул. Грушевського, 66. На цьому обмін у 2021 році зупинився. Зараз його реанімували, але з нюансами: для того, щоб задовольнити апетити обласної влади, яка поки що рішень не ухвалювала, депутати принесли в жертву право місцевого підприємця на приватизацію приміщення.
Датою будівництва "Українського Народного дому" вважається 1907 рік
Зупинка аукціону за тиждень до торгів
Так, загальна площа приміщень на вул. Грушевського, 66 — 345,2 кв. метра. Причому частину — 65,9 кв. метра — вже приватизували. Решту — понад 279 кв. метрів, які у 2021 році хотіли передати обласній раді, розподілено так: 169,9 кв. метра орендує обласне бюро технічної інвентаризації, 35,5 кв. метра має іншого орендаря і 73,9 кв. метра є фактично незайнятими.
Причому орендоване приміщення площею 35,5 кв. метра виставили на приватизаційний аукціон. Його було оголошено 9 вересня зі стартовою ціною понад 921 тис. гривень. Аукціон запланований на 30 вересня. Учасником із переважним правом є орендар, який у квітні цього року отримав згоду власника майна на невідʼємні поліпшення, а їхню вартість оцінили у 316,4 тис. гривень.
Однак, як йшлося на сесії, у разі приватизації 35,5 «квадратів» оборудка з обласною владою щодо обміну приміщень не відбудеться. Отже, міська рада має відмовитися від продажу. Відтак депутати розглянули і підтримали друге рішення, яким фактично було скасовано дозвіл на приватизацію орендованого приміщення на вул. Грушевського, 66. Причому голосували двічі, оскільки з першого разу потрібної кількості голосів не було.
Підприємець, який здобув право на приватизацію комунального майна, теж прийшов на сесію та звернувся до депутатів, щоб захистити своє право. Однак його аргументи не взяли до уваги. Представники калуської влади заявляли, що, мовляв, вже під час обміну обумовлять права орендарів, і підприємець зможе приватизувати приміщення вже в обласної ради тощо. Говорили навіть про те, що міська рада не зобов’язана виставляти на аукціон майно навіть тоді, коли орендар вклав у нього серйозні кошти і таким чином підвищив його вартість (наприклад, як обмінного ресурсу).
Закон на боці орендаря: право є, можливості немає
Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначає, що орендар об’єкта приватизації, який здійснив невід’ємні поліпшення орендованого майна, має право на придбання такого майна на аукціоні за найвищою ціною, яка була запропонована під час проведення аукціону.
Основні умови:
- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об’єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості орендованого майна;
- орендар отримав у порядку, встановленому законодавством, письмову згоду на здійснення невід’ємних поліпшень;
- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;
- договір оренди є чинним на день прийняття рішення про приватизацію відповідного об’єкта;
- орендар бере участь в аукціоні з приватизації відповідного об’єкта.
У цьому випадку орендар майна всі ці умови виконав. А приміщення, яке він мав намір приватизувати, не має обтяжень та не належить до переліку об’єктів, заборонених для приватизації.
Скільки інвестував підприємець у комунальне майно
На оголошеному на підставі вже скасованого рішення міської ради аукціоні з продажу 35,5 кв. метрів на вул. Грушевського, 66 йдеться про те, що об'єкт має орендаря, який володіє переважним правом. Приміщення в оренді з 1 вересня 2025 року, а договір оренди чинний до кінця серпня 2030 року. Нерухомість передавали в оренду через аукціон із розміром орендної плати 5 500 гривень на місяць. Зараз через індексацію орендна плата становить близько 6 тис. гривень, а з початку користування приміщенням орендар сплатив міській раді 75 тис. гривень. Причому він отримав майно у занедбаному стані — для його використання знадобився капітальний ремонт, у тому числі й покрівлі.
У квітні цього року орендар отримав згоду власника майна на невідʼємні поліпшення. Ремонтні роботи було завершено станом на 15 червня, а їхню вартість оцінили у 316,4 тис. гривень. Насправді, за словами підприємця, це сума, зафіксована експертизою (лише документація коштувала 80 тис. гривень), а реально у ремонт приміщення для того, щоб його можна було використовувати, він вклав близько 700 тис. гривень. Отже, сумлінний орендар виконав усі вимоги для того, щоб можна було приватизувати комунальне майно. Міська рада прийняла рішення про його приватизацію, на підставі якого було оголошено аукціон.
Перспектива судових позовів та тривожний сигнал для бізнесу
За тиждень до торгів продаж зупиняють. А підприємцеві фактично кажуть: нічого страшного, продовжуй орендувати (і платити тисячі гривень на місяць) або можеш згодом спробувати викупити в обласної ради, яка дозволу на невід’ємні поліпшення не давала, тож і зобов’язань перед орендарем не має. Не факт, що обласна рада й надалі передаватиме вже своє майно в оренду, адже чомусь саме ці 35 «квадратів» є для неї принциповими для обміну. Отже, місто хоче отримати історичну будівлю в центрі Калуша, тому жертвувати інтересами підприємця вважають допустимим.
Однак сам підприємець заявив про намір судитися з калуською владою. Він може оскаржити рішення про скасування приватизації або ж вимагати повернення своїх інвестицій у комунальне майно та інших витрат, пов’язаних із підготовкою до аукціону.
Як би не завершилася ця суперечка, сигнал для місцевого бізнесу однозначний: сотні тисяч інвестицій у комунальне майно не гарантують перспективи здобуття прав на нього — майно може раптово знадобитися ще комусь.
Богдана ТИМЧИШИН, журналістка
