Довкола цього в Україні ламають списи і ніяк не дійдуть одностайності. В липні цього року Верховна Рада не спромоглася ухвалити законопроєкт №5596.
"Курс" пояснює, чи є підстави у страхів та стереотипів, що знайшли втілення у міфах про медичний канабіс, і що саме заважає прийняти закон.
Кому болить?
У Франківському хоспісі не буває вільних місць. У цей медзаклад, де надають паліативну допомогу, звертаються родичі пацієнтів з невиліковними хворобами. Хоспіс, дитяче хоспісне і паліативні відділення, розгорнуті в районних лікарнях на Івано-Франківщині, допомагають сотням хворих у термінальній стадії — на останньому етапі життя, коли не діє лікування. Допомагають найперше знеболенням, а також симптоматичною терапією — прибирають те, що мучить пацієнта у його хворобі, як-от судоми, спазми, епілептичні напади.
Тисячі прикарпатців, які потребують паліативної допомоги, завершують життя вдома. Це дорослі і діти. Ними опікуються медики виїзного відділення Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги.
“Потреба в паліативній допомозі дуже велика. І вона весь час росте, — відзначає директорка центру, доцентка ІФНМУ Ірина Слугоцька. — На Івано-Франківщині такої допомоги потребують до 15 тисяч дорослих та до 6 тисяч дітей на рік. В Україні мова йде загалом про понад два мільйони хворих”.
За даними XV Всесвітнього Мадридського конгресу з паліативної допомоги, до 2040 року потреба зросте щонайменше втричі, акцентує лікарка. Це пов’язано передовсім із загальною тенденцією старіння населення.
“Паліативна допомога передбачає створення максимально комфортних умов для невиліковно хворої людини наприкінці життя. Крім точної діагностики і усунення болю, це ще й надання психологічної, духовної, соціальної, юридичної допомоги. Плюс допомога родичам. У паліативній допомозі завжди є два фокуси — пацієнт і члени його родини. Їм також болить”, — каже лікарка.
Паліативна допомога поширюється на всі онкозахворювання у термінальному періоді — у третій та четвертій стадіях. Це найбільша група пацієнтів. Їхня недуга найчастіше супроводжується тривалим нестихаючим болем.
Медичний канабіс потрібен українським пацієнтам
Медичний канабіс — ефективна і безпечніша альтернатива препаратам на основі морфіну. Канабіс знімає біль, але не має наркотичної дії.
На другому місці — захворювання нервової системи. Вроджені і дегенеративні ураження центральної і периферійної НС. Та набуті, як-от після інсультів. Це і розсіяний склероз, і високі ступені деменції, і частково хвороба Альцгеймера. Епілепсії та міопатії у дорослих і дітей, ДЦП і його наслідки.
“Мало хто знає, як тяжко проявляються склерози: це і порушення ковтання, і повна атрофія м’язів, це дуже важка категорія пацієнтів”, — каже лікарка.
Третя велика група — всі органні недостатності високого ступеня: дихальна, серцева, ниркова, печінкова. Такі дають, наприклад, ускладнення діабету.
“У нашому суспільстві ще досі панує хибна думка, що паліативної допомоги потребує невелика групка хворих. Тоді як допомога потрібна пацієнтам із десятками різних недуг. А якщо врахувати дитячі — то рахунок на сотні. У дітей на першому місці захворювання нервової системи, а у дорослих — онкологія”, — уточнює Ірина Слугоцька.
Всі ці хворі завершують життя із хронічним больовим синдромом. ХБС — це біль, який триває понад два місяці. Супроводжується дуже різноманітними відчуттями. Може бути локалізований, точковий, або розлитий по тілу. Буває не тільки ниючий чи різкий, а ще й пекучий, з відчуттями порушення чутливості.
“Ці відчуття не покидають людину ні на хвилину — ні вдень, ні вночі. Так жити надзвичайно важко, нестерпно. Знеболити таку людину — наш обов’язок. Якщо ми не усуваємо ХБС і людина мучиться, то це навіть підпадає під кримінальний злочин. Такий лікар може бути притягнутий до відповідальності”, — пояснює директорка обласного центру паліативної допомоги.
Хто терпен, той спасен?
Коли людина має сильний біль, вона не може думати, не може діяти, не може і не хоче спілкуватися, додає отець Ярослав Рохман, капелан Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги, голова комісії у справах душпастирства та охорони здоров’я Івано-Франківської архієпархії УГКЦ.
“Я мав у хоспісі досвід, який переконав, що хвору людину насамперед потрібно звільнити від болю”, — ділиться медичний капелан. Нова пацієнтка кілька днів безперервно ридала в подушку, відмовлялася їсти і говорити. Родичі не знали, в чому причина. Психолог поволі розпитав, що жінці болить.
“Коли її знеболили, то друга людина, яку вона захотіла побачити, був священник. Я прийшов. Вона розуміла, що дні її лічені, і просила духовної опіки”, — пригадує отець Ярослав.
Священник хоче, щоби були подолані міфи, вибудувані минулими століттями довкола болю.
“В нашому суспільстві вважають, що біль і терпіння болю — це план від Бога, що це очищення і його треба пройти. Оце все “Бог терпів і нам велів”, “хто терпен, той спасен”. Це є залишкові уявлення, пов’язані з тим, що раніше знеболення було неякісним і не завжди надавалося. Сучасна медицина може знеболювати якісно”, — каже капелан.
Отець Ярослав категорично заперечує поширену думку, що біль має бути духовним переживанням.
“Це підставово невірно. Якщо людина має сильний біль, вона не може переживати духовність. Які духовні практики? Вона повністю занурена тільки в біль. На час болю все решта перестає існувати”, — наголошує священник.
З християнської точки зору біль не є покаранням чи розплатою за гріхи.
“Дуже хочу, щоби позбулися уявлення, що біль є насланим як спокутування. Треба розуміти, що Христос своєю жертвою спокутував всі гріхи і нам вистачає тільки сповіді. Христос не хоче, щоби ми терпіли біль”, — розтлумачує отець Ярослав.
Капелан розмежовує поняття терпіння і терпеливість.
“Терпеливість — це християнська чеснота, яка проявляється у прийнятті подій, які людина не може змінити. Можна терпеливо нести хворобу. А терпіння — це про відчуття фізичного болю, і це не про чесноти. Це про страждання. А до страждань Господь нас не кличе ніколи”, — говорить священник.
Отець Ярослав розповідає, що саме так вчать медичних капеланів. Щороку вони проходять своєрідні курси підвищення кваліфікації, на яких проговорюють ці теми. Також служінню хворим отців з Прикарпаття навчають колеги в Австрії. Виїзні сесії проходять в австрійських клініках, заняття практичні.
“Наприклад, тема пролежнів. Капелани мають цілий день пролежати в ліжку, як хворі. Здається, це легко. Нічого, що над тобою медперсонал і родичі стоять. Але проходить якась година — і вже некомфортно, починаєш крутитися, з’являються потреби, хочеться встати. Для чого так зроблено? Щоби капелан максимально входив у стан хворого, в стан терпіння людини, щоби відчував, що і як вона переживає”, — розказує отець Ярослав.
Що таке КБД, ТГК та до чого тут наркоманія
Знеболення тяжкі паліативні хворі отримують в тому числі з допомогою препаратів морфіну. Це синтезований опіоїд, похідний снодійного маку. У вигляді таблеток його виготовляють і використовують в Україні з 2013 року. Цьому передували бурхливі суспільні суперечки — морфіну боялися, як наркотика. Так само, як зараз медичного канабісу.
“Таблетки морфіну для паліативних хворих виписує лікар. Це сувора звітність. Процес на кожному етапі контрольований. Ми можемо дуже вдало дозувати препарат, підбираючи за потребою. Звикання немає. Морфін не має наркотичного впливу. Хоч і зараз ще родичі бояться, а хворі хай мучаться: “Не дай боже перейти на морфін, що ж це буде?!”. А нічого не буде: при призначенні оптимальних доз знеболена людина зберігає активність, спілкується, відчуває, що живе. Зберігається якість її життя”, — пояснює директорка паліативного центру.
За словами Ірини Слугоцької, медичний канабіс міг би стати альтернативою препаратам морфіну. Таблетки може ковтати не кожен хворий, а уколи морфіну знеболюють лише на 4 години.
Медичний канабіс — препарат з конопель. Сучасна медицина навчилася видобувати з конопель речовини, які мають вплив на тривалий біль, але не мають наркотичної дії. Суть теперішньої суспільної дискусії в тому, що треба розрізняти медичний і немедичний, так званий рекреаційний, канабіс.
Лікарі знають, що корисна речовина з конопель — це канабідіол, КБД. Разом із тим в коноплях міститься тетрагідроканабінол, ТГК. Це він провокує психічну активність і галюцинації, викликає залежність і може давати інтоксикацію. Співвідноше?