Подібні храми будували кілька століть тому, такі церкви стали нині уже музейними експонатами.
“Стіни храму – смерекові. Деревину заготовляють лише взимку, коли у ній найменше вологи.
Зверху – спеціальний покрівельний матеріал гонт. Аби прикріпити бруси, ми витесали спеціальні дерев’яні цвяхи – тиблі.
Для протравки брали сиру нафту, аби зберегти довговічність дерева. Якщо так зробити, то ніякі короїди та шашіль дереву не страшні. Такий храм може простояти століттями”, – розповів майстер Михайло Лозинський.
Опалення у церкві не передбачається. “Для утеплення шпарини заповнили звичайнісіньким лісовим мохом. Зате у літню спеку у будівлі буде прохолодно”, – додав він.
Ідея створення такого храму належить священику УАПЦ Василю Максимишину. Окрім богословської, душпастир має технічну освіту, тому добре розуміється на будівництві. Перед початком спорудження храму чоловік оглянув багато старовинних церков.
“Таку роботу треба довіряти тільки професійним майстрам, – наголосив отець Василь. – Адже наразі на всю Західну Україну церков збудованих без жодного цвяха є лише кілька”.
У нижній частині новобудови, під фундаментом, розміщено й маленький підземний храм, де зберігаються мощі кількох українських святих.
