Імовірно, інфікування відбулося під час затримання, коли раніше суджений вкусив Зоряна за ногу.
Родина Пілянських виховує 5 дітей. На лікування потрібно 115 тис. гривень.
Станом на 11 квітня родина має “на руках” 20 970 тис. гривень. Часу — 1-2 місяці.
Подаємо подяку Оксани Пілянської небайдужим людям:
— Зараз мені не дає спокою випадок із мого життя: цієї зими до нас до хати прийшла жінка — старша і неохайно одягнута, вона мені була схожа на циганку, які часто ходять селом і просять гроші-картоплю-каструлю-їжу. Я дала 2 гривні і побігла займатися власними справами. А жінка стояла і відтирала руки у коридорі, бо була без рукавиць, а надворі тріщали сильні морози. Моя мама запросила її до хати, запропонувала чаю і погріти руки. а жінка зі сльозами розказала: син — наймолодший, має пухлину головного мозку і лежить в обласній лікарні. Грошей на операцію не вистачає, то вона тільки попорала хазяйство і зразу пішла по людях. Щоб дитину врятувати. А рукавиці з того всього забула. А я їй — 2 гривні. За майже 30 років мого життя це — той випадок, який мені дуже внутрішньо не дає спокою. А зараз — особливо. Бо, живучи особистими проблемами — діти, які постійно хворіють, домашні турботи, яких завжди вистачає, робота, яка подобається і на якій хочеться реалізуватися — не зважала на світ навколо. Десь колись комусь допомогла, якійсь дитині гроші на лікування — але все без внутрішньої зупинки і переосмислення. Зараз хвороба торкнулася не тільки мого чоловіка, але й мене. І не тільки у матеріальному плані — це для мене можливість подивитися на все іншими очима. І не тільки тому, що близькій мені людині потрібна допомога, але й тому, що стільки людей готові допомогти, що я гублюся щоразу, як із цим стикаюся. Люди, яким я мало знайома, люди, яким моя сім’я — далека, знайомі і навіть не сусіди — щоразу дивуюся я тому, скільки людей готові прийти на допомогу. Єдине, що можу зараз сказати — це велике спасибі всім, хто морально, матеріально, організаційно долучився до моєї проблеми, хто підтримав, не залишився і не залишається байдужим. Ваша допомога додає нам віри, впевненості, сил, і, звісно, щоразу наближає до заповітних 115 тис. гривень.
Насамперед, спасибі колегам-журналістам із “Вікон”, “Дзвонів Підгір’я”, “Вістей Калущини”, “Західного Вісника”, “Калуського нафтохіміка”, “Калуш ФМ”, радіо “Шанс”, Калуського міського ТБ, івано-франківським журналістам (збір коштів організували журналісти газети “Галицький кореспондент”), які відгукнулися на прохання “Вікон”, знімальній групі СТБ “Вікна-новини” та каналу СТБ за інформаційну, організаційну і матеріальну підтримку.
Міському голові Ігорю Насалику, депутатам Калуської районної ради, які перерахували частину своїх квот по депутатському фонду та матеріальній допомозі, голові Калуської РДА Василю Петріву, голові Калуської райради Василю Дзундзі та його заступникам Сергію Твардовському і Михайлу Срібняку, голові фракції “Батьківщина” Ользі Сікорі, депутату обласної ради Оксані Табачук, заступнику міського голови Василю Турчину, депутатам райради Марії Гулійчук, Василю Прокопіву, Галині Лапко, працівникам заводу “Техмаш”, знайомій Галі, незнайомому Юрію Андрійовичу, який приніс гроші на КМТ, моїй одногрупниці Марії Юнко, подружкам зі Львова Ірині Гищук, Ірині Миколаєнко, Оксані, Соломії, Наталі, пароху, прихожанам і Ірині Константинівні з церкви, що на вул. Тихого, тітці Галині Сидорів, підприємцю Володимиру Іваницькому, Наталі Варенько, Наталі та Василю Гищукам, Ірині Квік, Ігорю Савчуку та хлопцям-таксистам, сім’ї Кузяків, Андрію Журову, Віктору Кавину. Окрема подяка — працівникам Калуського міськвідділу міліції. А також — батькам, родичам і особливо людям, які перераховують гроші на рахунок, але імені яких нам не відомі.
ДО ТЕМИ:
Дільничного інспектора у Калуші вкусив застриманий. Тепер Зорян Пілянський життя рахує на місяці
http://vikna.if.ua/news/category/kl/2012/04/10/8453/view
ДОПОМОЖІТЬ СІМ’Ї ЖУРНАЛІСТА ГАЗЕТИ “ВІКНА”!
http://vikna.if.ua/news/category/kl/2012/04/02/8349/view
