На перший погляд здається, що різновекторна політична кар’єра у Олександра Сича, та його дотичність до «Нашої України» чи «Пори» не має підтвердження. У статті «Галицькі хруні: хто вони сьогодні» («Галицький кореспондент», №6, 9 лютого 2012 р.) Руслан Коцаба «приписав» ці дві партії голові обласної ради, проте Олександр Максимович поспішив усе спростувати уже в наступному номері «Галицького Кореспондента».
Натомість «радує» зміною політичної приналежності чинний мер Калуша, який у 2002 році став народним депутатом від Народного руху України, що стало початком його партійної естафети. Ігор Насалик умудрився побувати у 5 партіях. Пройшовши до парламенту від «Нашої України» у 2002 році, як пише «Тиждень», він перемандрував до фракції «Регіони України», а загалом у його партійному активі ще й УНП, «Батьківщина», НДП, «ЕКО+25».
Тверду 3-ю позицію закріпив губернатор Прикарпаття. Михайло Вишиванюк побував у трьох партіях, причому, як і у випадку Насалика, — на керівних посадах.
Керівник «опозиційного фронту» на Прикарпатті Дмитро Шлемко політичну кар’єру почав з червоного квитка. Подейкують, коли він у 1991 році покидав свій кабінет в теперішній резиденції ОДА , сказав передрікаючу фразу “Рано радуетесь! Мы сюда ещё вернёмся!!!”. І таки повернувся, змінивши ще дві партії.
Отож перші «марафонщики»:
5 Ігор Насалик (Народний рух України 2002, УНП 2002-2009, “Еко +25”, Українська партія 2010 -2012, Громадянська позиція 2012)
3 Михайло Вишиванюк (Аграрна партія 1996 – 2005, Відродження 2006-2010, Партія Регіонів 2011-2012)
3 Дмитро Шлемко ( Комуністична партія 1990-1991, Міжрегіональний блок реформ 1994-1998, Батьківщина 1999-2012)
2 Юрій Соловей (Третя Сила 2010 -2011, Удар 2011-2012)
2 Володимир Шкварилюк (Народна партія 2006-2007, Фронт Змін 2009-2012)
2 Юрій Бабій (Народна партія 2006-2007, Фронт Змін 2009-2012)
2 Олександр Сич (КУН1993-2006, Свобода 2006-2012)
