12 липня у народі вшановують апостолів Петра і Павла, і називають це свято днем Петра. До цього свята колись готувалися заздалегідь: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, скрізь чисто прибирали. Вранці йшли до церкви, а повернувшись, розговлялися мандриками – спеціальними пампушками, що пекли з пшеничного тіста, яєць та сиру. Сама назва печива виникла від того, що, мандруючи шляхами, Петро з Павлом харчувалися “мандриками”.
Кажуть, що цього дня перестає кувати зозуля, бо вона вкрала у святого Петра одну мандрику, і Бог за це покарав її тим, що кожного року у цей час вона «давиться» і перестає кувати. Якщо зозуля кує після Петра – це віщує нещастя.
У деяких регіонах день Петра вважається святом рибалок, бо апостол Петро є покровителем рибного промислу. І зрозуміло, що у цей час спостерігали за погодою. “Як на Петра сльота, то буде влітку багато болота”, а “Як спека, то на Різдво буде мороз”.
За церковним календарем 12 липня вшановують славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла.
У давніх українців після 12 липня надходили дні Перуна — Бога грому і блискавок.
Сакральний момент випікання пасок
