— Щороку у Калуській ЦРЛ накопичується значна кількість біологічних відходів. Тільки плацент у нас за рік накопичується до 1400 штук. Вага однієї плаценти — 600-700 грамів. До біологічних відходів належать й ампутовані кінцівки, й операційний матеріал, і — донорські біологічні відходи, тобто, плазма крові, яка не придатна до подальшого використання. Єдиний законний метод утилізації цих матеріалів — спалювання, — зазначила заступник головного лікаря Калуської ЦРЛ Наталія Кінаш. — Із цією метою у Калуській ЦРЛ заплановано і збудовано муфельну піч. Проте, її не підключили до газу. У 1985-1986 роках ми намагалися певний час спалювати відходи на твердому паливі. Надалі ми просто захоронювали відходи у ямі Беккера (біотермічна яма, яка призначена для утилізації матеріалу. — Авт.).
Однак, нині у ямах Беккера дозволено утилізувати тільки ветеринарні відходи. Що стосується біологічних відходів медичних закладів, то їх дозволено наразі тільки кремувати. Калуські медики також вважають найбільш оптимальним варіантом відновлення роботи власної муфельної печі. Така піч є у Стрию Львівської області. Тож, представники Калуської ЦРЛ планують їхати у Стрий із тим, щоб ознайомитися із її роботою.
Із минулого року біологічні відходи складують у морозильну камеру патолого-анатомічного відділення. Однак, холодильник розрахований на охолодження, а не на заморожування. Причому, він — переповнений. Якщо проблема з біологічними відходами не вирішуватиметься, це може поставити під загрозу роботу пологового будинку і проведення оперативних втручань у Калуській ЦРЛ.
Тому на засіданні комісії з техногенно-екологічної загрози медики попросили дозволу на захоронення відходів у ямі Беккера — допоки не відновлять роботу муфельної печі. Або ж — не вирішать проблему на рівні області. Адже на всій Івано-Франківщині місць, де могли б утилізувати такі відходи, — немає. Коломийський ветеринарно-санітарний завод має справу тільки з ветеринарними біологічними відходами.
Ватикан: коли час зупинився