Мощі зараз у давній та величній церкві. Це приміщення костелу Непорочного Зачаття Діви Марії. Вони довгий час перебували в місті. Через нерозуміння, їх свого часу просто забрали з храму. Півроку тому святиню принесли настоятелю церкви, отцю Ігорю Ковбасюку молоде подружжя. Хто саме, священик не говорить, адже заприсягнувся зберегти це в таємниці. — Хтось може сказати, що це великий подвиг, а хтось може звертати увагу на святотатство, яке вчинили, люди (не ті, які повернули), забравши мощі з храму, — мовить отець Ігор Ковбаснюк. — А вони, вочевидь, просто не знали, що це таке.
А днями мощі виставили для поклоніння. Щодня до Городенки прибувають чимало прочан, щоби помолитися перед святинею.
Зокрема очікують і прибуття багатьох... юристів, адже саме їхнім покровителем є іспанський священик Раймунд де Пеньяфорт, засновник канонічного права у вселенській церкві. Він навчався в Барселоні та в Болонському університеті, там став доктором цивільного та канонічного права. Деякий час був викладачем, навіть очолював кафедру права. У 1222 році в іспанській Каталонії, він вступив до ордену домініканців. Маючи блискучу юридичну освіту, Раймунд де Пеньяфорт написав перший офіційний «Кодекс канонічного права». Іспанський юрист помер в 1275 році, майже у сторічному віці. Згодом його канонізував папа Климент VIII в 1601 році, похований в барселонському соборі в Іспанії. Окрім мощей святиго юриста, в городенківському храмі є частинка кістки самого Апостола Павла. Вона зберігається у невеличкому медальйоні, який обрамлений срібним віночком. Святиня виглядає досить потертою. Ще б пак їй кілька сотень років.
Під потертим кришталевим восьмигранником червонувата основа. Там клаптик грубої тканини. На ній каліграфічний напис латиною «Pauli Ap.» (Павло Апостол). На це є й відповідний документ, який ретельно шукав отець Ковбасюк. Це супровідна грамота датована 1748 роком за підписом Томмазо Червіні, католицького Єрусалимського патріарха. В ній написано, що «священна реліквія походить від істинного джерела, ствердженого істинними документами, скріпленими печаткою. Це часточка з кісток Святого Павла Апостола, вкладена в невелику срібну капсулу овальної форми, скріплена ниткою червоного кольору і запечатана печаткою з червоного іспанського воску». Документ було написано 30 серпня 1748 року в римській канцелярії єпископа Червіні.
Святині для городенківського костелу, вочевидь, привіз з Італії граф Микола Потоцький, адже саме за його кошти була збудована святиня.
— Із цим аристократом рахувалися у Європі і він міг привезти такі величні святині до Городенки, — каже отець Ковбасюк.
Мощі святих були призначені для закладенні у головному вівтарі при освячені храму. Про це також свідчать і відповідні записи у книжці польського мистецтвознавця Збігнєва Горнунга, що видана у Вроцлаві у 1976 році. У книзі написано, що у городенківському костелі в головному вівтарі вмуровано мощі Павла Апостола і Святого Раймунда де Пеньяфорта, а в бокових – мучеників Пацієнса і Пуденціани. Проте ще донедавна про це ніхто не говорив. А коли в храмі почали відправлятись Служби Божі, до отця Ігоря звернулись хранителі мощів. Про віднайдені мощі вже знає єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколай Сімкайло. Він дав своє благословення для того, аби їх виставили для поклоніння.
Сакральний момент випікання пасок
