На підземну схованку один із чоловіків натрапив випадково, пішов по ягоди, а натрапив на бункер. Він довго ходив густим лісом, піднімався вгору та сходив униз. Ось в одній такій низинній уголовині він побачив, що із землі стирчить ніж. Щоправда на ніж це мало було подібне. Але досвідчений лісівник розпізнав колись холодну зброю упівців та витягнув знахідку. А поблизу була й металева коробка. У ній — книги. Усе, що знайшов, поніс додому і вже та побачив, що читали у криївці. Книги датуються 18-19 століттям. Прочитав лише кілька назв. Серед сховку «Русалка Дністрова» та «Історія України».
Селяни кажуть, що криївок у їхніх лісах є ще чимало. Старші люди пригадують, що поміж карпатських гір проходила лінія фронту. «Тут були і росіяни, і угорці, — мовлять старожили із села Гриньків. — Усі місцеві тікали в гори. Добиралися аж до Закарпаття». А лісівники у свою чергу кажуть, що натрапити на криївку щастить не кожному. Бо вони—надійно сховані у лісах та між горами, там, де багато каміння. Більшість криївок провалилися та запалися і заросли деревами. Та й ніяких цінностей в них не варто шукати.
— У бункер нічого цінного не брали, — каже Богдан Богуславець, лісничий Ангелівського лісництва, — хіба що швейні машинки, книжки, горнята та інші просто побутові речі.
Історики кажуть, що «Русалка Дністрова» перевидавалася до 1914 року. Тираж щоразу був малий, адже альманах був заборонений. У криївках по цьому виданні вивчали пісні. До речі, прикарпатські ліси мають в собі ще ще багато таємниць, пов’язаних з криївками та бункерами. Майже 80 відсотків з них ще треба відкрити. А лісівники тим часом не проти передати знахідку в музей, але наразі тримають її вдома.
Сакральний момент випікання пасок
