Ця вкрита густим лісом земля, вибілені дощами каміння та дерев’яні споруди пам’ятають не одне покоління українських скаутів. Ще у тридцятих роках минулого століття митрополит Андрей Шептицький подарував пластовій молоді, яку дуже любив і опікувався, частину своїх земель: гору „Сокіл”. З того часу пройшло багато літ, але, незважаючи ні на що? у Гринькові, де зараз є табір-музей пласту, живе дух минулого століття. Саме тому керівництво українських скаутів вирішило спорудити тут ще й міжнародний пластовий центр.Вражаючі краєвиди Горган, така очікувана у спекотний день лісова прохолода, вузенька кам”яна стежка, дерев”яна кладка, гіркувато-солодкий запах свіжовикошеного сіна —і я на території „Сокола”, табору, що був відкритий у 1926 році. Це найдавніша і найславніша оселея «Пласту», в якому серед інших у свої юнацькі роки проходили вишкіл Степан Бандера, Роман Шухевич.
— Це якесь дивне місце, — говорить голова івано-франківської облради та старший пластун-сеньйор Олександр Сич, показуючи оригінально оформлену лісовими плодами пластову капличку. — Може, то молитви митрополита так допомогли, а, може, наше повітря, оце небо, сонце і гори тому причина того, що, хто з пластунів хоча б раз тут побував, а ще склав присягу, ніколи не зможе забути про „Сокіл”.
А поклонитися горі, де ще з 1930-их років відбувалися вишколи тих членів організації, на долю яких випали війни та репресії, почесно для кожного пластуна світу. Мабуть, тому на „Соколі” й вирішили побудувати міжнародний центр. Ще на початку 1990-их тут були суцільні хащі. Не було жодної оселі. До відновлення табору в тому вингляді, як він функціонував до 1939 року, долучилися пластуни з багатьох країн світу. Зараз на символічній горі, окрім каплички, невеличкого житлового приміщення, кухні, які є точними копіями тих приміщень що стояли на цьому місці у минулому столітті, височіє новий музей та невикінчений великий дерев’яний будинок — мешкальний курінь.
— Після офіційної заборони Пласту таборові будинки були знищені, — розповідає голова Івано-франківського обласного осередку Пласту Станіслав Провальний. — У 1991 році тут відбувся перший пластовий вишкіл на Івано-Франківщині. І захотілося, щоб тут було усе як у часи, коли жив митрополит Андрей, щоб природа та зовнішній вигляд будинків, їхній інтер’єр, допомагав юнакам і юнкам, які прибудуть сюди на табір, долучитися до історії Пласту і заодно стати її новою частиною. Будували все за старими світлинами та словесними описами старих пластунів-сеньйорів.
Як і кілька десятиліть тому, сьогодні подаровану Шептицьким гору використовують для пластового таборування, влаштовуючи кількаденні вишколи. З давніх часів тут залишилося тільки місце у вигляді мальтійського хреста, де колись палили ватри, біля яких складали перші присяги, які давалися раз на все життя. За кілька кроків від височіє меморіальний знак, що нагадує теперішньому та майбутньому поколінню про те, що основна пластова ідея: „Бог та Україна” не вмирає. У кожній кімнаті на стендах та в книгах представлена історія життя певної визначної особи в пласті. Кілька таких кімнат складають курінь, що присвячений якійсь вісі в історії скаутства. Скажімо, курінь пластових провідників, новачків, пластунів — борців за волю України. У світлиці окремо пошановано скаутських добродіїв, в перошу чергу митрополита Андрея Шептицького. Також тут є бібліотека та великий зал, де проводитимуться з”зди, наради, а під час таборів—заняття в дощову погоду. За словами Станіслава Провального, відбудова табору тривала від 1990 року. Слід зазначити, що з огляду на суспільну важливість табору, його історичну цінність, у 2009-ому “Сокіл” визнано пам’яткою культурної спадщини України.
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Фото Сабіни РУЖИЦЬКОЇ.
