І не засватані дівчата вважали його за втрачений. «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру хоч за старця, аби не остатися». Так говорили у народі. А хто не встиг одружитися до Дмитра, той трішки почекає і завітає на Івано-Франківщину, бо тут у селищі Обертин Тлумацького району є свято троїстих музик і весільних обрядів.
Кожне покутське та наддністрянське село репрезентує такі обряди й такі весільні строї, про які вже навіть старожили мало пам’ятають. Весільне вбрання наречених відтворюють за давніми світлинами. Хоча чимало старовини, на подив багатьох приїжджих, і досі використовується в селах Тлумаччини на врочистих дійствах поєднання сердець. Ой, ставлено, поставлено, ще й славлено-прославлено, аби гості їли, пили, та й добре ся веселили», — співають свашки із села Живачева. Поважного віку сільські берегині, кожній із яких — за 70 років, знають усі весільні традиції та обряди.
А вбрання ж які! Такого на жодній сцені чи в жодному мистецькому етносалоні не знайдеш. Усе з маминих і бабусиних скринь узято. Милують око різнобарвні вишиванки — із великими різнокольоровими квітами, чорними та бордовими густо зашитими рукавами, із тоненькими геометричними візерунками, білими мережками; оксамитові та квітчасті спідниці, вишиті полотняні та ситцеві, чорні, білі, зелені, червоні; із маками та трояндами хустки, різнобарвні стрічки, силянки й гердани. На хлопцях і чоловіках — різної форми капелюхи, із півнячими та павичевими пір’їнами, галіфе, фарбовані соком бузини, довгі полотняні сірі сорочки, широкі ткані пояси, юхтові чоботи.
І в кожному наметі — десятки короваїв із намистинками-булочками, солодощі. Усюди запрошують, пригощають, наливають. До кожної страви — коломийка та приспівка. «Їжте, хлопці, голубчиків, їжте-наїдайтесь, та беріть дівок до танцю, ідіть — забавляйтесь!» — лунають співи від господинь села Гостева. «Ось це і є життя. Справжнє. Неприкрашене. Таке, яке щодня можна побачити, — задоволено кажуть гості фестивалю. — Зустрічаються молоді люди, сватаються, одружуються, справляють весілля, дітей народжують. Рід продовжується». Та й обряди різні: ось живачівці святкують «заручини», батьківське благословення дають у Герасимові, молоду «викупляють» у Нижневі.
Зробити нині народне весілля з дотриманням усіх звичаїв і традицій — непросто. Чимало вже з прадідівської мудрості загубилося в товщі віків. Але на Прикарпатті весільна стихія вирує, тому в селах готові зробити весілля молодим парамі до Дмитра і після Дмитра. Тож якщо весілля в якомусь селі припаде комусь до вподоби, прикарпатці ласкаво просять одружуватися за їхніми звичаями!
Сакральний момент випікання пасок
