Пророк Наум є покровителем учнів, проте суто церковного підґрунтя тут немає,—каже розповідає працівник науково-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Мирон Левицький.—Адже святий Наум—один із дванадцяти відомих, швидше за все тут давня суспільна основа. Колись у ці перші зимові дні діти тільки-но розпочинали навчання, бо всі роботи в полі закінчилися, і вони мали вільний час. А ще ім’я пророка має спільний корінь із давньослов’янським словом «ум» (розум), який потрібен під час навчання. Ось і вирішили наші предки, що у цей день варто би благословити дітей на навчання.
У цей день ще й проводилися пострижини. Це давній обряд, який сягає корінням у княжі часи. Тоді вважалося, що волосся людини має магічні властивості: через нього відбувається зв’язок із космосом. Тому кожен важливий період в житті людини супроводжувався якимись діями з волоссям: маленьку дитину вперше стригли, дівчині заплітали першу косу, яку розплітали при заміжжі і т д. А початок навчання—теж дуже важливий період в житті людини. Тому й тут не обійшлося без «чаклування» над чуприною.
«Сам обряд відбувається дуже урочисто,—продовжує пан Левицький.—Зранку після служби Божої в оселю хлопчика, який наступного року має йти в перший клас, приходять хресні батьки з подарункам. Хресний батько обов’язково повинен принести буквар. Одягненого в вишиванку хлопчика садовлять на крісло посеред хати. Перед ним мати ставить стіл з двома запаленими свічками. Поміж них—полумисок зі свяченою водою. Батько з кумом беруть кропило, яким на Богоявлення (19 січня) посвячували хату тричі обходять та кроплять дитину, примовляючи «Хай святий пророк Наум наведе тебе на ум. Дай Боже, розуму в голову, а сили в тіло, щоби тебе при науці нічого не боліло. Вчися нам на потіху, людям на шану, роду на прославу».
Потім хресний батько відрізає зверху і з двох боків голови трішки волосся, окроплює його свяченою водою та ставить у подарований буквар, щоб “розум з кожним днем прибував”. Буквар кладуть за ікони, де він стоїть цілий рік. Із цією книгою дитину урочисто виряджають у школу. Після церемонії хлопчику дають різні запитання, просять дещо прочитати (якщо дитина вміє читати—авт.), розказати вірш чи заспівати пісню. Опісля дарують те, що пов’язане з навчанням та розвитком: книги, зошити, олівці, ранець, фарби. Мати запрошує усіх на частування. В деяких селах на пострижинах присутні вчителі, яких завбачливі батьки запрошують ще за два-три місяці до свята. У далекі часи перші пострижини відбувалися у підлітковому віці. Тоді ж дитина і починала вчитися та вправлятися у військовому мистецтві. Проводив пострижини сам князь за участю батьків.
Щоправда благословляють на навчання лише хлопців. Це також відгомін давнини. Адже колись в школу дівчат не посилали, а навчали грамоти вдома. Окрім того, в жінок є дуже багато свят і святих, що допомагали у різних життєвих потребах. У чоловіків, а тим більше в хлопчиків, таких заступників менше. Щось подібне є в багатьох народів світу, коли окремо вшановуються хлопчики, окремо дівчатка, але є й чимало спільних дитячих свят.
Сакральний момент випікання пасок
