В Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без причастя. Бо існував переказ про те, як до неї у в’язницю з’явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В наш час мощі святої Варвари є у Володимирському соборі Києва і доступні для поклоніння. В день її пам’яті - 17.рудня в храмі відбуваються особливо урочисті молебні на честь великомучениці.
А хлібороби та пасічники на Варвари готували ритуальні страви: кутю й узвар – «щоб хліб родив та садовина рясніла». Їжу та пиття ставили на покуті, а згодом їли, причому, акуратно збирали вершечок куті й зберігали його для підгодівлі бджіл. А ще великомучениця здавна у багатьох європейських країнах вважається покровителькою шахтарів, тому її ікони можна зустріти у багатьох шахтах різних країн. На її честь влаштовують різні святкові ходи із оркестрами. За легендою, вона дарує хист, вміння й терпіння тим, хто товаришує з голкою і ниткою, адже, свята Варвара настільки гарно вишивала, що сам Христос дав їй пошити собі ризи. Отже Українські жінки і дівчата, сідаючи за вишивку, хрестячись, промовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».
Сакральний момент випікання пасок
