— Теперішня ВРУ нагадує цікаве прислів’я “Сім — та й зо всім!”, — переконаний Ігор Ткач. — Особисто я не очікую нічого особливого від цього складу. Принаймні, в 2013 році — точно. Владна команда й надалі продовжуватиме наступ, а наші “зупинятори” й надалі будуть намагатися те все зупиняти. Свіжинку привнесе “Свобода”, хоч ця свіжинка менше буде стосуватися власне парламентаризму, а більше шоумейкерства. Скажімо, так, десь 60% тих виборців, що голосували за опозицію, фактично, — в очікуванні трьох речей: 1) коли Кличко, врешті, не стримається і відправить хоч би кілька людей у кількамісячний затяжний нокдаун; 2) коли “свободівці” по-справжньому натруть комунякам чуба, гасло “комуняку — на гілляку” мали би показати по всіх каналах світу з перекладом на всі мови; 3) коли вся опозиція буде “мочити в сортирах” перебіжчиків, по одному і по-тихому.
На думку Ігоря ТКача, ніяких демократичних перетворень, на жаль, ми не очікуємо.
— Бажання чергового політичного реваншу вже відчувається фізично, — переконаний інформаційний аналітик. — Опозиціонери плекатимуть це почуття впритул до 2015 року так, щоб пік тієї емоції припав на закінчення президентської кампанії. Оскільки, ми розуміємо, що реальність на виборах викривлена, вона бачиться не така, як є насправді, то можна стверджувати - президентські вибори почалися. Всі оті три роки - то суцільна агітка. Тому, варто серйозно зайнятися своїми особистими справами, особливо роботою і заняттям, впорядкувати свої фінанси. Мало надії на цю Раду.
Як сазав би колись мій науковий керівник: “Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить”(Псалом 1:1).
ДО ТЕМИ:
Ігор Ткач: На Прикарпатті працюють російські політтехнологи
