— Одразу по виборах міський голова, привітавши мене з перемогою, заявив: на співпрацю — не сподівайтесь, — укотре зазначила на прес-конференції про свої особливі стосунки з Ігорем Насаликом народний депутат Ольга Сікора. — І повідомив, що, з огляду на його зв’язки, я йому, радше, заважатиму, як опозиційний депутат. Хоча вважаю, що, співпрацюючи, ми б могли багато здійснити для міста. Протистояння виявляється навіть у дрібницях. Скажімо, звернулася до міського голови із проханням забезпечити мене, як народного депутата, приміщенням для прийому громадян. І з часу запиту минуло вже 33 замість 10-ти днів, я не отримала навіть відповіді, не кажучи — про кабінет. Хоча на виборах міський голова надав свій кабінет кандидату у нардепи Валерію Келестину. Калушани свій вибір зробили. То чому б Ігорю Насалику тепер не поступитися квадратними метрами народнообраному депутату? Мені це приміщення не потрібне для особистих потреб, лише — для спілкування із людьми та вирішення проблем округу. У мене море запитань до міської влади — до їхніх «роздутих» штатів та заробітних плат. Хіба морально, що окремі заступники міського голови отримують по 15 тис. гривень на місяць, тоді, як двірникам виплачено лише по 200 гривень за вересень минулого року? У нас чиновники, так виходить, живуть життям, абсолютно відірваним від народу.
Сакральний момент випікання пасок
