Основними аргументами збереження цієї кривавої тисячолітньої традиції є її історичне коріння і жорстокі кліматичні умови, в яких з давніх-давен жили мешканці цих скелястих островів, де практично неможливо вирощувати овочі та зернові. Тож більшу частину традиційного раціону фарерців становить саме м’ясо, а люди на островах споконвіку живуть тільки риболовлею і ... ось цим промислом.
Варто зауважити, що м’ясо і жир гринд місцеві жителі заготовлюють на весь рік, зберігають, готують і з’їдають безпосередньо в сім’ях. Це м’ясо не продається в магазинах. Хоча головним експортним товаром Фарерських островів є риба, м’ясо та жир гринд не експортується. Тож ще одна з причин цієї бійні - та, що багато тонн риби, замість того, щоб потрапити на обідній стіл фарерців, можуть з’їсти ці дельфіни. Щорічний видобуток гринд становить 956 голів (1990-1999), що приблизно відповідає 500 тоннам м’яса і жиру, і становить майже 30% виробленого на островах м’яса.
З давніх-давен дельфіни вважаються мислячими тваринами і друзями людини, а Калдеронські гринди відомі своїм інтелектом і досить високорозвиненою поведінкою всередині групи. Вони мають добре розвинені інстинкти, не бояться підпускати до себе людей і грати з ними. Тому їх масове вбивство жодними життєвими потребами в їжі, а особливо в такій розвиненій європейській країні, як Данія, та ще й в ХХІ столітті, виправдати не можна. Це — очевидне варварство.
У ході цього жорстокого кривавого побоїща нещасні тварини не вмирають негайно, в них втикають 1, 2, або 3 рази товсті гострі гаки. Вони страждають в жахливих муках, випускаючи несамовитий крик, неймовірно схожий з плачем новонародженої дитини!
Вбивство будь-яких тварин — справа кривава і жорстока. Проте в цій ситуації — незважаючи на тисячі петицій і зібраних підписів у всьому світі — все залишається без змін.
