Майже все своє чернече життя праведник знаходився у монастирі святого Іллі отців-студитів. «Немає мабуть у Дорі та всіх навколишніх селах людини, доля якої не була би пов’язана з монастирем та старцем Порфирієм, — розповідає історик, виходець з Дори та керівник Тлумацької РДА Василь Сенів. — Когось старець хрестив, когось вінчав, чиїхось родичів він проводжав в останню путь. Але найбільше монах молився за усіх, хто приходив в обитель».
У світі його звали Петро Чучман. Звичайний хлопець зі Львівщини, якого до монастиря покликав сам ігумен Климентій Шептицький. Петро довго вагався, чи йти, чи ні, адже був холеричного темпераменту й не знав, чи витримає суворі монастирські приписи. Аби дізнатися про свою долю, молодий хлопець пішов до прозорливого старця. Той порадив йому відслужити у війську, здобути професію, а згодом, коли покликання не пропаде, приходити в монастир. Так і сталося. Перед відходом до монаршого життя, Петро навіть зробив велику гостину для сільської молоді, сказав, що це було його весілля.
У радянські часи отець Порфирій, уже перебуваючи в Дорі, був двічі засуджений. Його тричі поміщали в морозильну камеру, але він молився так, що поти лилися з нього. Навіть начальник в’язниці просив про молитву над власною хворою донькою. Отець Порфирій був не лише монахом, а й добрим шевцем, садівником, давав людям господарські та духовні поради водночас. Часто клав руки на голову людям, які приходили до нього, та приказував: «На кого руку положу — здоровий буде». Згодом помазував єлеєм. Наприкінці Служби Божої отець Порфирій клав на голову єпитрахиль та казав: «Нехай благословить тебе Господь із Сіону на все твоє життя».
А коли в когось була важка хвороба, тоді Порфирій наказував лягати хворому хрестом в каплиці. Клав людині на руки і на ноги іконки, а на спину — Євангеліє і хрест. Потім, обкуривши потребуючого зіллям, починав читати особливі молитви. Бувало й нечистого виганяв, але то вже така справа, що говорити про це не слід». Знався монах і на лікарських рослинах. Освячував зілля та роздавав людям. За порадою до отця Порфирія зверталися й звичайні селяни, і науковці. Таємно приїжджали на сповідь та на молитви за оздоровлення й працівники органів радянської влади. Помер ієромонах Порфирій 25 січня 2001 року. Священники та жителі Дори кажуть, що в намоленому роками такими монахами, як отець Порфирій, храмі й далі творяться дива.
