— З цілого пласту сучасної драматургії, яка сьогодні презентується глядачам, нам з акторами захотілося зробити саме таку виставу. Існує багато проблем і людям хочеться сховатися, утекти від них, піти на комедію, щоб просто посміятися. Але думаю, на даний момент комедій у нас вистачає і нам захотілося сказати глядачам про таку річ, як людське життя, — розповідає Орест Пастух.
П’єсу „Готель двох світів” не можна назвати філософією заради філософії. Усі ситуації, які відбуваються з персонажами, те, про що вони говорять, ті питання, які вони піднімають — це усе ті речі, з якими люди повсякчас зустрічаються у житті. Ми усі когось втрачаємо, ми усі кудись спізнюємося, до того ж це спізнення є подекуди фатальним для нас. Ми усі витрачаємо іноді життя на якісь дурниці, а потім, коли воно, власне, минає, розуміємо, що усе уже надто пізно. І тоді робимо переоцінку, хоч пізно, але ми її все таки робимо.
Усе це і трапляється з персонажами „Готелю двох світів”. П’єса доволі поліфонічна, у ній представлені персонажі різноманітних прошарків суспільства, які в реальному житті ніколи б не зустрілися. Але вони зустрічаються у такому місці, у якому починають відкривати один одного і відкриватися самі. На основі таких зіткнень і народжується переосмислення життя.
У п’єсі задіяні добре знані шанувальникам театру актори: народний артист України Олександр Шиманський, заслужена артистка України Ганна Бабинська, актори Ольга Качмарик-Комановська, Андрій Луценко, Володимир Тафійчук, Наталія Романова, Світлана Дутка.
— Усі актори грають персонажів абсолютно на себе не схожих і навіть діаметрально протилежних. Звичайно, я звертав увагу на фактуру, на притаманну кожному з них їхню самобутність, яка мені пригодилася у роботі, від якої я, власне, починав відлік їхньої зміни та їхнього перевтілення. Наші актори люблять свої ролі і працюють в тому руслі, щоб показати себе зовсім іншими. І в усіх моїх роботах я націлюю акторів на такі зміни. Мені самому цікаво бачити на сцені нових людей. Я їм говорив: у кожній новій виставі ви мені цікаві новими, хочу, щоб у мене складалося враження, ніби у франківському театрі постійно з’являються нові обличчя, — каже Орест Пастух.
Нова вистава провокуватиме глядача думати, викликатиме у кожного власні асоціації зі своєї пам’яті і свого минулого. Адже і режисер, і актори працюють над тим, щоб кожен глядач зміг переосмислити своє життя, зрозуміти щось нове і дуже важливе.
