.jpg)
— Для мене український націоналізм — це усвідомлення та захист спільних інтересів громадян України безвідносно до їхнього етнічного походження, конфесії та мови, — зазначив Кирило Галушко. — Це — громадянський, а не етнічний націоналізм. Ясно, що в основі його, безперечно, лежить «українськість», але її тлумачення повинно відповідати ідеям спільної модернізації країни, а не її заганянню у прокрустове ложе старих ідеологічних конфліктів. Різні ідеологічні версії українського націоналізму (а вони об’єктивно мусять бути різними) повинні боротися за щось спільне, а не один з одним, мати спільну мету, а не слугувати полігоном особистісних амбіцій. Те, що я кажу, — утопічно, але так треба хотіти.
Сучасні політичні сили мені Кирилу Галушку більше або менше «не подобаються».
— «Свобода» втілює у собі загальний суспільний радикалізм та опірність українського середовища, але при тому — інтелектуально примітивна, — вважає кандидат історичних наук, доцент Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова Кирило Галушко. — Інші версії «опозиції» взагалі не мають конструктивних думок, задовольняючись чудовим аргументом «Ми — не вони» і зручною позицією зручної для влади опозиції. Я сподіваюсь, що суспільний конструктив колись переважить і спричинить, наприклад, появу руху російськомовного українського націоналізму російськомовних регіонів, подолавши таку зручну нинішню регіональну електоральну схему. Ця думка може виглядати дивакуватою, але треба шукати факторів єднання, а не взаємопоборення. Останнє ми вже в історії не один раз проходили.
Повний текст інтерв’ю із кандидатом історичних наук Кирилом Галушком читайте у п’ятницю у друкованих “Вікнах”.
ДО ТЕМИ:
Кирило Галушко: “Дуже боюся, що старші «дегенерати» виховають собі на зміну молодших “дегенератиків”
