Анна Андрійчук із Джуркова дочекалася століття. Фото з архіву Коломийської РДА Анна Андрійчук із села Джурків — десятки років прожила самотою .
— Зазнати щастя жінці не довелося. Ще молодою вона зосталася без батьків. Сиротами залишилися три сестри у віці 9,8 та два роки. Бабця і одружена була недовго, — розповідає місцевий сільський голова Тарас Сеньків. — Чоловік не повернувся з війни. З того часу Анна допомагала односельцям та родині сестри, яка виїхала в Польщу. А ще ювілярка багато разів була хресною мамою для дітей у родині.
Поважна сива голубка працювала важко в колгоспі, вирощувала вдома корів, здавала молоко. За це навіть відзнаки мала». Наразі бабця проживає із родиною племінника, до неї постійно навідується і соціальний працівник.
— Сто-їть я-вір над во-до-ю, вво-ду похи-и-и-ли-и-ився, на коза-а-а-ка при-го-донь-ка, ко-зазаззак за-жу-у-у-у-рив-ся, — не зважаючи на чималенькі роки співає на свою соту зиму баба Анна. У акуратному зеленому светрі та традиційній для Джуркова зеленій квітчастій хустці стрічає гостей та ще й каже, що нині дуже щаслива, адже Бог дозволив до таких поважних літ дожити.
— Ади, мої ровесники вже давно на тому світі, а я живу, і тішуся, і співаю, — аж світиться від радощів бабця. — Було добре, і не дуже, але то життя, минулося, як батогом тріснуло.
У ювілярки є своя хата, але вже два роки на зиму йде до рідних, адже в них є газ. А в хаті поважна жінка топить дровами. Але рідні піклуються про стареньку, як про рідну матір. Нині вона добре ходить, має чудову пам’ять, але недобачає на одне око
Тим часом в Угорниках святкувала Анастасія Рибак. Для неї односельці влаштували велике свято у місцевому клубі. Нічого подібного в селі ніколи не було.
— Моїх років ніби й не було, коли це я століття прожила?, — дивується щаслива бабуся, яка дуже добре бачить. Зате зі слухом гірше. Вона так само усе життя пропрацювала в колгоспі, пережила дві війни. Та й женихів не бракувало. Ще минулого року у бабці був друг, з яким вона часто гомоніла про життя-буття. На жаль, його вже немає серед живих. Нині баба Настя пишається чотирма онуками, вісьмома правнуками та шістьма праправнуками.
Велика розвага для пані Анастасії — телевізор. Проте жодних політичних передач вона не дивиться, мовить, що це марна трата часу. «Люблю слухати і дивитися, коли щось про господарство розповідають, — зізнається пані Анастасія. — А коли про пусте говорять, — вимикаю.
Сторічна жінка не любить тропічних фруктів. Її улюблена страва — варена картопля з квашеним огірком. Якщо їй приносять банани чи апельсини, віддає. Говорить, що не смакують. Не їсть і солодощів.
А довгожителів в Угорниках не бракує Десятеро мають понад 90. І символічну естафету довголіття Анастасія Рибак передала 96-річній подрузі. Молодшій жінці ювілярка подарувала книгу «Шлях до довголіття».
— У Коломийському районі щороку збільшується кількість людей, які доживають до століття, — мовить Любов Михайлишин, заступник голови Коломийської РДА. — Усі вони потребують особливої уваги.
