ІА «БелаПАН» нагадує, що тоді в результаті вибуху на станції метро «Жовтнева» загинули 15 осіб, 315 — постраждали. У скоєнні теракту були звинувачені Дмитро Коновалов, Владислава Ковальова визнали його співучасником. 30 листопада 2011 Верховний суд засудив обох жителів Вітебська до вищої міри покарання. Коновалов визнав свою провину у суді і за помилуванням до президента не звертався, Ковальов таке прохання подав.
14 березня 2012 стало відомо, що у помилуванні Ковальову і Коновалову відмовлено. В останній раз Любов Ковальова бачилася із засудженим на страту сином у слідчому ізоляторі КДБ 11 березня 2012 року. Зараз вона думає, що Владислава стратили в період з 12 по 15 березня, але точної інформації немає. Вона і правозахисники намагаються для початку встановити, який орган виконав смертний вирок щодо Ковальова.
«Встановлення органу, що призвів у виконання вирок, необхідно, щоб розуміти, як діяти далі, від кого домагатися відповідей», — сказав правозахисник Роман Кисляк, який припускає, що це може бути або слідчий ізолятор №1 МВС, де зазвичай містяться «смертники» , або СІЗО КДБ, у якому перебував Ковальов.
Відомо, що сім’я другого страченого у справі про тероризм, Дмитра Коновалова, уникає будь-яких контактів з представниками громадськості.
Наступною дією стане вимога про розкриття місця поховання Ковальова. Правозахисники посилаються на рішення Комітету з прав людини ООН у справі Ковальова, у якому зазначається: приховування подібної інформації від родичів страчених є «нелюдським поводженням». Вони також мають намір домагатися вилучення із законодавства Білорусії норми, згідно з якою тіло страченого не видається родичам.
Раніше із закликом помилувати Ковальова і Коновалова до Лукашенка зверталися правозахисники та міжнародні структури, у тому числі Євросоюз, парламентські асамблеї Ради Європи та ОБСЄ. Вони вказували на те, що судовий процес над Ковальовим та Коноваловим залишив занадто багато питань. Білорусь — єдина у Європі країна, де застосовується смертна кара.