ВІКНА 22 роки поруч!

Європа починається… в під’їзді. На Прикарпатті жителі будинку розмалювали під’їзд. ФОТО

Вишиті рушники на стінах, шторки з великих традиційних українських хусток, вазони на підвіконнях, квітчасті різнокольорові сходи, перила, панелі, на стінах — сюжети на тему народних пісень та казок. Є тут і кіт-воркіт, і жар-птиця, і чудо-квітка, що молодість повертає. Це не інтер’єр школи чи дитсадка, а звичайнісінький під’їзд у звичайнісінькому будинку у будинку, що у Городенці. Щоправда, навіть клумби тут влітку милують око міні-альпійськими гірками, а кожен камінчик з огорожі розфарбований у веселкові барви.
Переглядів: 1272
Жителі інших під’їздів із білою заздрістю дивляться на «кольорових» сусідів. Фото Сабіни Ружицької

Ще кілька років тому це був сірий, схожий на десятки інших у місті під’їздів, але люди народжені в красі, серед чудової природи, звикли прикрашати усе, що є навколо них. Особливо це стосується житла. Навіть у родинах з невеликим достатком — чисто й акуратно: вазони, вишивки. А мешканці будинку №65 вирішили облагородити й будинок.

— Усі ми звикли бачити не далі свого  порога, — мовить ініціаторка  новації Поліна Сливка. — Дивлячись як гарно у квартирах нашого будинку, ми з сусідками вирішили навести  лад у під’їзді, аби все було по-європейськи.

Що саме робити, завзяті покутянки не знали, тому кожна подавала свою ідею. Особливо всім сподобалася ідея пані Поліни щодо настінного розпису.

— Я малювала ще в школі, і тому чи вийде у мене «живопис» на стінах, таки сумнівалася, — пригадує радісна художниця-аматорка. — Та очам страшно, а руки роблять. Ми за свої кошти накупили гуашевих фарб, і взялися до роботи.

Допомагали із ескізами Поліні вся родина та подруги.

Наразі красивий під’їзд оминають місцеві пияки та бомжі. Кажуть, що псувати, пити та вживати нецензурні слова біля такої краси не хочуть. Вони навіть відганяють від розмальованих клумб та сходів бродячих котів і  собак. Така свідомість неабияк здивувала і потішила місцевих мешканців. А  жителі інших під’їздів із білою заздрістю дивляться на «кольорових» сусідів. Хочуть і в себе зробити таку красу. Проте чекають допомоги від місцевої влади. А люди з «веселкового» під’їзду мовлять, що, звісно, було би чудово, якби їм хтось допомагав. Але вони допомоги особливо не чекали, витрачали свої кошти, хто скільки міг. Благодійність повернулася сторицею.

Найбільше облагородити свої будинки  хочуть діти. Вони вже намалювали десятки ескізів та чекають допоки їхні батьки матимуть час і бажання зробити щось подібне, як дядьки та тітки з різнокольорового під’їзду.

— Нам не треба казати, що треба йти в Європу, бо ми здавна європейці, — мовить пані Поліна. —І культуру побуту, екології, спілкування, відношення до інших маємо виховувати змалечку та робити все навколо себе красивим. Тоді й світ навколо тебе зміниться, люди стануть добрішими. Почати можна…з власного під’їзду.