Крім цього, законопроектом також передбачається скасувати Положення про порядок надання депутатам службових жилих приміщень, який затверджений Постановою Верховної Ради 1995 року.
“У зв’язку з тим, що в останні роки службового житла будується все менше, держава повинна бути зацікавлена у збереженні вже існуючого фонду службового житла”, — наголосив Юрій Дерев’янко.
За його словами, забезпечення “дахом над головою” є важливими стимулом для осіб, що не мають житла, працювати на непрестижній і низькооплачуваній роботі, а також у сільській місцевості. Особливо це стосується молодих спеціалістів (лікарів, педагогів тощо), які після закінчення вузу не мають житла.
Політик зазначив, що через прогалини у законодавстві створюються умови для фактичного розкрадання службового житлового фонду для забезпечення житлом деяких категорій чиновників (прокурорів, суддів, народних депутатів тощо) шляхом його “узаконеної” приватизації.
“Вже є сталою практика, коли після видачі ордерів на вселення до будинку державного та комунального житлового фонду на період роботи держслужбовців через менше ніж два місяці рішенням виконавчого комітету зазначене житло виключається з числа службового, а його мешканцям надається можливість приватизувати житло. Це є узаконенням корупційного механізму розкрадання державного та комунального майна”, — зазначив Юрій Дерев”янко.
Як відомо, законодавство України забороняє приватизацію службового житла. Проте чинний Житловий кодекс УРСР та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на реалізацію його положень, містять прогалини, які дозволяють вивести житло із службового житлового фонду, тобто фактично із державної та комунальної власності, у приватну власність (шляхом приватизації).
ДО ТЕМИ:
Нардепи-”свободівці” з Прикарпаття пропонують саджати за аборт на 7 років
