Таку думку висловив доцент кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету Олександр Зайцев під час Всеукраїнської конференції «Друга світова чи Велика Вітчизняна? Версії історичної пам’яті», яка відбулася в Українському католицькому університеті 26-27 квітня. Її учасниками стали історики з різних регіонів України.
Як зазначив Олександр Зайцев, учасники конференції не мали на меті створити єдину версію історії Другої світової війни: «Адже у вільному, демократичному та плюралістичному суспільстві створення єдиноправильної історії недоречне. Але ми вважаємо, що історики повинні допомогти суспільству досягти мінімального консенсусу в розумінні ключових подій Другої світової війни». На конференції, за словами Олександра Зайцева, було представлене нове покоління науковців, яке здатне змінити дослідницьку парадигму історії, а, відповідно, стан історичної пам’яті.
Професор УКУ Ярослав Грицак у своєму виступі акцентував увагу на концепції 30-літньої війни ХХ ст., коли Другу світову трактують як продовження Першої. «Про це мало говорять в Україні, тоді як англійські та німецькі історики включають у поняття 30-літньої війни Першу і Другу, а також усі ті війни, які сталися між ними – іспанську, радянсько-українську, польсько-радянську, українсько-польську, окремо Голодомор в Україні 1932-1933 років», – зазначив він.
Також Ярослав Грицак наголосив на тому, що Україна – це територія пограниччя, яка має дещо інші правила, відповідно, тут не можна накласти «ідею перемоги» у війні так, як це притаманно для Росії. Окрім того, на території України відбувалися різноманітні геноциди щодо різних народів, тому, передусім, нам необхідно примирити пам’ять між всіма учасниками історії – слід простити і попросити вибачення.
Про історичну пам’ять однієї з найстрашніших сторінок історії Другої світової війни – Голокосту – під час конференції розповів професор Рівненського державного гуманітарного інституту Максим Гон: «Тоді як країни Східної Європи, звільнившись від соціалістичної та комуністичної влади, намагаються вшанувати єврейську громаду, яка жила на їх території і була знищена під час Другої світової війни, в Україні це питання маргіналізують. Лише в деяких містах є меморіальні таблиці на місцях, де були єврейські гетто».
Підбиваючи підсумки, учасники конференції зійшлися на думці, що сьогодні необхідно десакралізувати, деміфологізувати та деполітизувати історичну пам’ять для того, щоб історики змогли працювати з фактами, а не боротися з історичними міфами.
ДО ТЕМИ:
Ярослав Грицак: “Якщо хочеш, щоб не було примирення у суспільстві – треба говорити про Бандеру”
