Фото з zz.te.ua “Давні українці, які поклонялись силам природи, особливо шанували воду, — розповідає Степан Павлюк, етнолог, директор Інституту народознавства НАН України. — А весняна вода, як вірили наші предки, мала очищувальну, оздоровчу силу. Тож із приходом християнства, коли на наших землях почали відзначати свято Воскресіння Христового, традиція обливатись водою стала одним із його елементів. Люди вважали, що вода у Великодній тиждень має велику силу, i, облившись нею, дiстаєш здоров’я! Поливали у ці дні й дерева у саду”.
Великодній час для наших предків був і періодом освідчень. Тож хлопці, які хотіли сказати дівчині про своє почуття, мовчали увесь піст, а в понеділок після Великодня... обливали обраницю водою.
“Обливання на другий день після Великодня був важливим ритуалом у дошлюбних стосунках, — каже Степан Павлюк. — Адже, згідно з традицією, щоб освідчитись, хлопець не обов’язково мав сказати “я тебе кохаю”, а міг просто... вилити на дівчину відро води або вкинути її у річку. Мовляв, “мені для тебе нічого не шкода — хоч кинути у став”. Дівчина ж, почуття якої були взаємні, дарувала залицяльниковi писанку. До слова, хлопці обливали дівчат чистою джерельною водою або й пахучою—додавали до неї різні трави, цвіт”.
За словами С. Павлюка, обливати жінок, які вже у шлюбі, було суворо заборонено українськими традиціями. Не обливали й одружених чоловіків.
