Народився 1949 року в с. Микитинцях Косівського району, у родині хліборобів. Після місцевої восьмирічки закінчив Рогатинський ветзоотехнікум. Вірші почав писати в 4-му класі, але перші публікації з’явилися друком саме в Рогатині, де значний вплив на формування літературних уподобань і подальший вибір життєвого шляху автора мали викладачі технікуму вчений-філолог і колишній репресований Іван Костецький та Богдан Паньків і його дружина, а також літературна студія “Пролісок”, що існувала при редакції місцевої газети “Зоря”.
Служив в армії у парашутно-десантних військах у Грузії та Азербайджані.
1970 року вступив на українське відділення філологічного факультету Львівського університету їм. І. Франка, звідки через два з половиною роки був відрахований за переконання, а невдовзі, влаштувавшись робітником на завод автонавантажувачів, — підлим чином був позбавлений і прописки у Львові.
З 1974 по 1985 рік працював апаратником на Калуському ВО «Хлорвініл» (нині концерн “Оріяна”), а потім — кореспондентом обласної молодіжної газети «Комсомольський прапор» (тепер «Світ молоді»).
1984 року заочно закінчив Літературний інститут у Москві. Був аспірантом Інституту літератури АН України, але у зв’язку з “перебудовним” безладдям до захисту дисертації (займався проблемами літератури українців Румунії та Словаччини) не дійшов.
1991 року (а фактично — 1993) в Івано-Франківському видавництві “Галичина” видав збірку поезій “Відрух”, за яку був прийнятий до Спілки письменників України. Перекладав із білоруської (поема
Ніни Мацяш “Олекса Довбуш” 1995 р. вийшла як спецвипуск газети “За незалежність”, польської, словацької, російської, німецької. В рукописі — збірка віршованих скоромовок для дітей, які друкувалися в періодиці України та (в перекладі) у Білорусії. Автор багатьох публіцистичних та літературознавчих статей і рецензій.
Автор збірок поезій: «Відрух» (1991), «Скоромовки, теревеньки та інші витребеньки для розвитку дитячого мовлення» (2007), віршів та перекладів «На бурунах часу» (2010); власних художніх творів і критичних статей та перекладів з білоруської, російської, польської, словацької, німецької мов у журналах «Жовтень», «Вітчизна», «Дніпро», «Всесвіт», «Перець» тощо та в колективних збірниках і альманахах. Упорядник книги видатного поета й прозаїка та громадсько-політичного діяча, хорунжого УГА Олеся Бабія і спогадів про нього «Зродились ми великої години» (1997).
Лауреат премії ім. Василя Стефаника.
Член Національної Спілки письменників України з 1993 року.
Редакція “Вікон” висловлює щирі співчуття рідним і близьким Василя Ганущака з приводу смерті доброї, талановитої і чесної людини.
Як повідомив “Вікнам” син Василя Ганущака — Мирослав Ганущак, прощання з батьком відбудеться у середу, 12 червня, о 8.30 біля під’їзду (м. Калуш, пр. Лесі Українки, 17-б, останній під’їзд). Василя Ганущака поховають у рідних Микитинцях на Косівщині.
