Про це йшлося на другому засіданні робочої групи щодо опрацювання проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська між державою Україна та компанією “Шеврон Юкрейн Б. В.” та товариством з обмеженою відповідальністю “Надра Олеська”.
— Я не знаю, як Івано-Франківська область, але ми у Львівській області мали досвід співпраці із подібними фірмами. Відповідно, ми собі уявляємо методи та стиль роботи цих компаній. Тому тішити себе ілюзіями, що все буде по закону, і все буде, як в Америці, ми не можемо, — зазначила Оксана Нагорна. — Належна практика діяльності видобутку газу — таке поняття фігурує у викладених статтях угоди, але воно не передбачено нашим законодавством. Не фігурує воно також і в законі «Про угоди про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу», на підставі якого ця угоди складена. Поняття належної практики наразі немає у нашому законодавстві, бо воно у наше законодавство не імплементоване. Були повідомлення, що міжнародна енергетична асоціація напрацює комплекс рекомендацій і пропонуватиме уряду включити їх у законодавство. Нині це не відбулося, тобто всі посилання на належну міжнародну практику не мають під собою жодної правової основи.
Також експерт зазначає, що було б геть неправильно, якби упродовж півстоліття в Україні використовували єдиний метод видобутку сланцевого газу, адже технології рухаються вперед.
— 90% усіх списів метається у бік гідророзривів пласта. Угода укладається на 50 років, технології змінюються. На нині вже в Америці, Канаді, США є технологія «сухого крекінгу». Там є, звичайно, свої нюанси, адже при цій технології застосовується дизпаливо, проти якого виступає більша маса екологів у Європі. Але у нас дизпаливо використовують при проходці свердловин. Дизпаливо має екологічні нормативи для води, для грунту. Але погоджувати на 50 років єдиний метод гідрофракінгу ми не маємо права. У Польщі на нині розробляється власна технологія видобутку сланцевого газу і вона також базується на теорії «сухого крекінгу», тобто це — технологія для Європи, — запевняє експерт.
Оксана Нагорна акцентує також на тому, що нині на території Західної України немає жодних умов для зберігання відходів від видобутку сланцевого газу.
— У Львівській області, наприклад, немає жодного полігону для утилізації бурового шламу та інших відходів. На сьогодні обсяги цих відходів невеликі, але коли мова піде про десятки тисяч, ми не маємо ні технології їхньої переробки, ні можливості їхнього зберігання. Крім того, наші лабораторії не мають аналітичної бази для того, щоб визначати кінцеві концентрації хімічних забруднень у відходах. Приміром, нині оприлюднені дані по 5-ти свердловинах, які пробурені у Польщі. Так от: половину назв хімічних речовин ми навіть не можемо вимовити, не те, щоб говорити про те, що у нас є аналітична база і можливість їх контролювати.
ДО ТЕМИ:
Видобуток сланцевого газу може спричинити на Прикарпатті землетрус силою 6-7 балів
