Українські вареники у монгольському кепмпінгу. Фото Петра Буяка Це не контрабанда, це не ринок шкіри, це не жертва автодорожньої пригоди. Це наша вечеря — тарбаган, і ми його з’їмо.
Справа в тому, що ми потрапили до туристичної юрти, де можна пожити скільки заманеться і готувати те, що заманеться. Розпочинаємо готування супу з баранини. Хлопці з клубу Red falcons мають неабиякий дар кулінарів.
Юля теж розпочала процес приготування смачної страви, яку ми принесемо в дарунок від України. Ніхто крім Тегшее не знає, що це буде. А ми завчасно секрет і не видаємо, поки просто смажимо цибульку.
Тегшее просто кайфує від того, що відбувається.
Кипить....
А сержант тренує свого собаку.
Практичність юрти просто неймовірна. Хлопці нам сказали, що навіть вдавнину мокрий, наприклад після дощу, одяг сушили саме так.
А сюди виходить дим. Вражає, як красиво розписані усі дерев’яні частини юрти.
Навколо юрти бавляться діти.
Вгадайте, якої статі це маля?
Розпочинається найцікавіше. Заміс тіста для вареників. Юля старається зі всіх сил.
Для наших друзів монголів ця страва є диковинкою, а процес ще цікавіший.
Головне, щоб був в печі жар.
І ось розпочинається другий етап — це ліплення вареників. В цій справі спочатку були активні жінки, але потім творили усі.
Відпочинок з дітьми, що може бути краще.
І ось перші готові поринути в окріп.
Монгольські дівчата так вправно орудували тістом! Вони теж це вміють дуже добре, адже в Монголії є “подібна” страва — буузи.
Тож, допомога дівчат була неоціненна. Але зліпити саме вареник, отакий рівненький, та ще й кучерявий, як у Юлі, їм таки не вдавалося.
Юля вчить тонкощів ліплення.
Діти також зацікавилися.
ОГОГО!!!
І форми значення не мають.
Готуються!!! А запах який!!!
Далі без коментарів.
Так виглядає монгольський кемпінг.
А тепер прошу до уваги усіх, готуємо тарбагана.
В випотрошеного тарбагана спочатку закидають розпечене каміння.
В перемішку з камінням та цибулею закидають ребра з того ж тарбагана.
А він все парує. Уявляєте, яка там температура!
Ну, а далі — газовий балон і обпалюється шкіра.
Тарбаган надувається і стає схожим на маленьке поросятко.
Коли шкіра стає золотистою, і як казав Сержант, хрусткою, як чіпс, тарбагана кладуть у пакет, щоб він пропарився. Хвилин 20 чекаємо — і починаємо споживати. Суслику розрізають живіт і виливають із нього бульйон. А потім дістають гаряче каміння і кожен повинен його потримати в руках. Кажуть, в цьому камінні сконцентрована дуже сильна енергія, тому каміння це цілюще, старші люди дуже часто його прикладають до хворих місць. Ну а добре зігрівши руки усі починають трапезу. Шматочки м’яса роздають усім, нам однорічним дітлахам, адже ця страва вважається святковою, дуже вишуканою. А потім починають розрізати шкіру на невеличкі смужки і з’їдають практично все, від тарбагана залишається тільки лапки і хвостик. Вам, мабуть, цікаві наші враження від смаку? Особисто мені ця страва сподобалась. По-перше, дуже своєрідним приготуванням, а по-друге, все-таки цікаво було скуштувати такого маленького звірка. М’ясо — доволі смачне, специфічне, звісно, ні з чим не сплутаєш. А от шкіра із жиром і прошарком м’яса мені не дуже сподобалось. Все-таки, є у неї присмак отієї газової гарі.
Ну а наступного дня ми потрапили на день народження до друга Тегшее — Даваа. І він був неймовірно щасливий спілкуватися з нами, бо ще ніколи за його життя на таке свято українці до нього не приїздили.
Цілий вечір він нам говорив, що гості, що пройшли такий довгий шлях, - для нього найпочесніший подарунок.
Вгадайте, яка страва тут була на столі? Так, тарбаган! Ось так смакують тарбагана у Монголії, навіть дітлахи.
З’їдають все, і не залишають нічого.
Гості свята фотографувались з нами, наче з рок-зірками:).
Коли гості-родичі трошки розійшлися ми залишилися із Тегшее, Даваа і їхніми дружинами одні за столом і почали дуже тісно спілкуватися. Даваа виявився великим прихильником народної пісні. Він нам дуже багато розповідав про монгольську народну пісню, і навіть заспівав. А потім пригадав улюблених російських, українських виконавців. І сказав: ну а тепер українська пісня від вас! Що тут почалося! За кожним тостом була пісня - по черзі українська, а потім монгольська. Так що, друзі, у нас знову поповнилась база музичного матеріалу для нашого фільму!
Перед сном міряємося силою із сином Тегшее.
Це Даваа, його дружина Наяа і вся їхня сім’я. Ми щиро вдячні за теплий прийом у Вашому домі. Нехай щастя наповнює його кімнати і радість стелиться на гілках дерев Вашого двору. Нехай вода з Вашої землі буде завжди свіжа та смачна. Нехай діти Ваші ростуть сильними та здоровими!
Усі публікації чотиримісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.
