Р. Котерлін. "Україна — чемпіон" — Спроби у різний спосіб інституалізувати поняття «сучасне мистецтво» тривали в Івано-Франківську понад двадцять років. Можна пригадати «Імпрези», С’обєкти, альманах «Кінець кінцем», галерею «Маргінеси», проект «Порто Франко»… В 1999 році тут вперше в Україні з’явилася ініціатива створити муніципальний ЦСМ (не плутати з ЦСМ Сороса у Києві). І це ще до заснування Інституту проблем сучасно мистецтва при Академії мистецтв України (!), чи до запуску симптоматично гламурної київської «Арсенале». Формально проіснувавши 2-3 роки і провівши декілька цікавих акцій (виставка Влодка Костирка, участь у всеукраїнському фестивалі «Культурні герої»), центр зник з поля зору. Цього року, нарешті, зусилля франківських ентузіастів увінчалися успіхом. Згідно рішення сесії міської ради від 26.02.2013 р. в місті створено «Івано-Франківський Центр сучасного мистецтва». Унікальність ситуації полягає ще й в тому, що наразі в країні це перший муніципальний ЦСМ!!! В Києві та Харкові є муніципальні галереї, у Львові – Палац мистецтв, але всі ЦСМ-и в Україні наразі або приватні, або громадські ініціативи. Не будемо задирати носа, пам’ятаємо — «Імпреза» теж колись була першою, — констатує Анатолій Звіжинський.
Є. Самборський. “Автопортрет”
Навіщо ЦСМ жителям Франківська? Хіба не достатньо народних домів, хорів та оркестрів разом з тріо бандуристок? В епоху глобалізаційних зсувів та комунікаційних революцій подібне питання видається архаїзмом. Але чи справді жителям провінційного містечка, котрі добре знають як лаяти владу, дороги і гру збірної з футболу, є цікавими вектори розвитку та перспективи впровадження мистецьких інновацій в місті, де не кожен знає місцезнаходження художнього музею, театру чи філармонії? — ставить риторичні питання автор.
М. Яремак. “С’Обєктивні метаморфози”
— Насправді, мистецтво не має вирішувати побутові проблеми, — переконаний Анатолій Звіжинський. — Воно навіть не повинне формулювати відповіді на запитання, котрі інколи ставить перед допитливим глядачем. Але там, де мистецтво функціонує повноцінно, повірте, не існує збочень з візуальною рекламою чи музичним репертуаром в каварнях та громадському транспорті. Це, на перший погляд, дрібнички, але з них складається наш з вами щоденний побут. Зрештою, мережа подібних інституцій, що рано чи пізно з’являться і в інших містах – це єдиний подальший шлях розвитку міжмистецьких комунікацій, як демонструє нам досвід Польщі чи навіть Росії, замість системи творчих союзів, що залишилися нам у спадок від совка.
І. Перекліта. “Тут була Галя”
Першою несподіванкою роботи новоствореного франківського ЦСМ є започаткування власної колекції сучасного мистецтва. Виставка подарованих робіт має непретензійну назву «Презентація». З одного боку, це декларація про наміри і окреслення кола потенційних партнерів, з іншого — формування колекції слугуватиме основою для створення в місті повноцінного музею сучасного мистецтва. Поки що це подаровані художниками роботи, але надалі потрібно відродити традицію закупівель робіт для колекції, якщо не за державні кошти, то, принаймні, за пожертви доброчинців.
Ю. Іздрик. Серія “Підглядання”
