22 серпня ми нарешті виїхали із Татарська. Чесно кажучи, відчували, ніби ледве-ледве вибрались із глуші і врешті направляємося в бік Європи. Ось нам зустрілись і такі цивілізовані культурні туристи із Уфи. Запрошували до себе в гості.
Їхали ми їхали і потрапили до міста Омськ. Як же класно, що ми тут знайшли вписку. Місто доволі симпатичне. Тут красива архітектура, тут дуже затишна набережна. І є доволі цікаві монументи:)
Впізнаєте? (та, питання таке... на 10-12 років)
До речі, вдруге користуємось каучсьорфінгом і вдруге потрапляємо на дуже хорошу людину. Вперше це був Сергій із Костанає, пригадуєте, любитель-археолог. А цього разу перед нами - “професійний” автостопщик Костянтин. Скільки всього цікавого він нам розповів про автостоп! Виявляється, там є різні напрямки, течії, є свої гуру, є свої закони, прийоми і методи. Словом, автостоп - це мистецтво! А ще Костя - викладач у одному із університетів. Можу собі тільки уявити, які цікаві у нього лекції.
Ми переночували у Кості і поїхали далі. Петро займався дрібним ремонтом находу, наприклад, зваркою.
З ремонтом чи без, ми доїхали до містечка Ішим, де завдяки Зоргу ми теж маємо нічліг. Містечко маленьке і симпатичне.
А ось, знайомтесь, Віталій. Байкер-крановщик-меломан. Бачите, позаду нього шафа - повністю заповнена музикою!
А це його дружина Яна і їхній дім. Надзвичайно хороша, цікава і добра сім’я. Вони дуже часто приймають мандрівників і можуть розповісти мільйони історій!
А наступного дня, 24 серпня ми доїхали до Челябінська! Ось де ми зустріли День Незалежності України!
\
В Челябінську ми зупинилися не просто так. В Челябінську ми мали зустрітися із нашими друзями... казахами! Ви повинні пам’ятати. Містечко Рудний, мотоциклісти-ендуристи, які запросили нас до себе в гараж і Сергій та його дружина Ельвіра, які нас нагодували найсмачнішою стравою, бішбармаком. Пам’ятаєте? Як що ні - освіжіть свою пам’ять:). Так ось, ще тоді ми з ними домовились, що коли повертатимемось назад, подзвонимо їм, і зустрінемось ще раз в Челябінську. І ось - ми в квартирі друга Сергія, теж мотоцикліста. Квартира - в новобудові, в новому районі. Бачите, між будинками ще відніється березовий лісочок. Поки що... а потім там буде ще один будинок.
А самі дворики мені дуже сподобались. Великий майданчик для ігор, пісочниці, доволі багато місць для стоянки машин. Не забули і про бабусь:)
Разом із Сергієм та його друзями ми пішли у якийсь ресторанчик і там повечеряли. Було дуже смачно. Хоч і трошки мало:)
Це була дуже приємна зустріч. Уявляєте, зустріти в Челябінську друга, з яким ми познайомились власне в дорозі, в Казахстані, якихось 2 місяці тому. І ось ми тут, разом, ніби давні друзі:). Щось неймовірне.
А 26 серпня ми поїхали в Уфу. Подзвонили до Гульнас і Артура (туристів, що зустріли два дні тому). Вони, на жаль, не могли нас прийняти, але в біді не залишили - відправили в гараж об’єднання мототуристів.
Теж доволі цікаві люди. Вони ремонтують мотоцикли, тюнінгують їх. У них дуже часто зупиняються туристи. Деякі навіть одружуються і залишаються жити:).
Чуваки були з нас в шоці:)
Петрик попросив домкрат і, як завжди, взявся трошки ріхтувати мотоцикл. Цього разу - міняв шприхи в колесах.
А наступного дня - було моє день народження:) і ми їхали на Іжевськ. Ми думали їхати через Набережні Челни, але Петрові родичі порадили нам поїхати коротшою і цікавішою дорогою. Цікавішою, тому що там нам довелося покористуватися послугами парому.
Паром прибув. Люди не могли дочекатися зійти з нього, а ми - навпаки. Цікаво ж!
Ось так:). На паромі було дійсно весело. Я вперше отак транспортувалася:)
Ну ось, а потім ми приїхали в Іжевськ. Там нас чекають музеї, виставки мотоциклів і автоматів Калашнікова. Так що чекайте наступного поста!
Усі публікації кількамісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром” до Байкалу”
