Понеділок, 14 жовтня
11.00 — Відвідини могили Тараса Мельничука (гора Мальцево в селі Уторопи Косівського району).
16.00 — Літературні читання в Коломиї: Олег Лишега, Ярослав Ясінський, Степан Процюк, Михайло Андрусяк, Микола Близнюк, Василь Андрушко, Василь Рябий, Ярослав Ткачівський, Роман Киселюк, Іван Війтенко, Ольга Деркачова, Наталія Ткачик, Христина Котерлін, Христина Козловська, Мідна, Христина Халімонова, Заза Пауалішвілі, Євген Пастухов. Ведучий Євген Баран. Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича (вулиця Вічевий Майдан, б.7).
Вівторок, 15 жовтня
12.00 — Читання учасників фестивалю в Прикарпатському університеті. Нагородження Лауреата фестивалю. Наукова бібліотека ДВНЗ ПНУ ім. В. Стефаника, загальна читальна зала (вул. Шевченка, 57).
16.00 — Зустріч з отцем Іваном Рибаруком і поетами Іваном Андрусяком та Олегом Солов’єм. Показ короткометражного фільму Дарії Ткач «Папа-поет» за віршами Кароля Войтили. Книгарня «Є» (Незалежності, 31).
19.00 — Вечір лемківської пісні і гуцульської поезії: Христина Соловій, Галина Баранкевич, Віля Чупак, Василь Герасим’юк, Іван Андрусяк, Галина Петросаняк, Василь Шкурган, Мирослав Лаюк. (Івано-Франківська обласна філармонія, малий зал (вул. Л. Курбаса, 3).
Довідка. Тарас Юрійович Мельничук (* 20 серпня 1938 чи 1939[1], с. Уторопи, Косівський район, Івано-Франківська область — † 29 березня 1995, Коломия) — український поет-дисидент, в’язень радянських таборів та жертва репресивної психіатрії. Лауреат Шевченківської премії (1992).
Після закінчення десятирічки Тарас Мельничук працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі — в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії.
1958 — вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі покинув навчання і поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю.
1964 — поновився в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство.
Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.
1967 — у видавництві «Карпати» вийшла його перша збірка віршів «Несімо любов планеті».
1967 — вступив на заочне відділення Московського літературного інституту.
Здав рукопис збірки віршів «Чага» у видавництва «Карпати» та «Радянський письменник», що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки.
Квітень 1979 — через спровокований КДБ інцидент, за «вчинення опору працівникові міліції» (а насправді за антирадянську діяльність[Джерело?]) Тарас Мельничук був арештований на 4 роки. Далі — кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.
1982 — у видавництві «Смолоскип» в Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів «Із-за ґрат».
Після повернення із тюрми, Тарас Мельничук почав багато пити. Попри застереження друзів та їх намагання допомогти, врешті-решт він потрапив на курс лікування до спеціальної лікарні в Джурові. За припущенням, таким чином КДБ розраховувало звести нанівець авторитет поета та одночасно підірвати стан його здоров’я через ліки. 1985 року після його втечі з Джурова, Мельничука було запроторено до психлікарні в Підмихайлівцях. Звільнений він був лише 27 квітня 1986, одразу після Чорнобильської аварії. Поету повідомили, що на нього тоді готувалося нове ув’язнення, але увагу радянських спецорганів було відвернуто техногенною катастрофою.
1990 — вийшли збірки «Строфи із Голгофи» (Великобританія) та «Князь роси» (Київ, видавництво «Молодь»).
1990 — вступив до Спілки письменників України.
1992 — за книжку «Князь роси» вдостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
1994 — у Коломийській друкарні ім. Шухевича побачила світ збірка поезій «Чага» (завдяки директорові друкарні Михайлові Андрусяку).
Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.
