Про це у коментарі кореспонденту ІА ZIK повідомив кандидат історичних наук, автор монографії «Західна Україна і Голодомор 1932-1933 рр.» Ярослав Папуга.
21 жовтня виповнюється 80 років з часу вбивства у Львові офіцера НКВС, начальника канцелярії консульства Олексія Майлова. Правда, за словами Ярослава Папуги, у планах операції був замах на іншого чиновника – на консула СРСР у Львові. Рішення про це вбивство було прийнято на червневій конференції Проводу ОУН 1933 р. у Берліні. Це вбивство мало стати реакцією ОУН на тогочасний Голодомор у Наддніпрянській Україні.
Ярослав Папуга розповідає, що на сьогодні немає документів, які б засвідчили про те, кому належить ідея цього атентату. «Однак, це могло бути і за ініціативи Коновальця. Точно відомо, що у липні того року він відвідував Прагу, де розмовляв про цей замах з керівниками ОУН. Про це свідчать дані польської розвідки, яка у своїх звітах писала, що українські націоналісти планують якусь велику акцію на Польщу або на Радянський Союз. Серед версій було припущення, що напад на радянське консульство буде, але більше розглядали варіант з Варшавою», – зазначив історик.
Організацією у Львові атентату на радянського консула займався Крайовий провідник ОУН Львівського краю 24-річний Степан Бандера. Безпосередньо план розробляли бойові референти Крайової Екзекутиви ОУН Роман Шухевич та Богдан Підгайний. 21 жовтня о 11.30 Микола Лемик увійшов у радянське консульство і попросив провести його до консула з метою отримання дозволу на виїзд у Радянську Україну. На робочому місці консула виявився офіцер НКВС, начальник канцелярії консульства Олексій Майлов. Він, вислухавши звернення, попросив показати документи. Замість них Лемик із кишені витягнув пістолет і зі словами: «Це тобі від Організації українських націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…» вбив Олексія Майлова.
Суд над членом ОУН відбувся 30 жовтня. Ярослав Папуга зазначив, що радянська влада всіма можливими методами намагалась не привертати увагу до мотивів атентату. Судовий процес провели протягом дня. У своїх коментарях радянські дипломати значну вину за вбивство покладали на польську владу, яка, мовляв, також стояла за цим атентатом.
За словами Ярослава Папуги, атентан Миколи Лемика викликав великий резонанс в українській та західній пресі. Щодо реакції українського суспільства, то воно було практично одноголосним – підтримка дій Лемика. «Всі українські політичні сили Галичини, окрім, звісно, комуністів. Церква також підтримала цей вчинок. Ті адвокати, які на судових процесах представляли Українську греко-католицьку церкву, зголосились на захист підсудного», – зазначив історик.
На думку Ярослава Папуги, вчинок Миколи Лемика був виправданий — це була відповідь на мільйони українських жертв у Радянському Союзі. Внаслідок цього атентату світ дізнався про Голодомор 1932-33 рр., що, можливо, комусь таки врятувало життя.
