Ольга Сікора переважно працює на нетбуці. Wi-fi у готелі — справний. Фото Юлії Баліцької
Ольга Сікора мешкає у двокімнатному номері одного із найвищих поверхів готелю. Пояснює: жінкам давали двокімнатні номери. Чоловікам, здебільшого, — однокімнатні, але там — одна велика кімната. Хоча, номер, де мешкає Ольга Сікора, як стверджує сама депутат, не належить до найліпших у готелі.
Як мали змогу пересвідчитися «Вікна», номер, дійсно, невеликий. Кімнати за розміром можна порівняти із кімнатами у радянській «малосімейці». Одна із них — вітальня. Практично увесь вільний простір займають два м’які крісла і диван. Посередині — журнальний стіл. У куті — телевізор. За такого омеблювання пересуватися кімнатою — важко, адже місця, фактично, не залишається.
Не більша і спальня. Там — двоспальне ліжко, дві крихітні тумбочки і трюмо. Під вікном — дошка для прасування.
У коридорі — вмонтована шафа.
У номері — старі дерев’яні віка і двері. Ванна кімната на ¾ обкладена білим кахлем — очевидно, це радянським. На стінах у кожній кімнаті — по одній картині — натюрморт і мариністика.
— У номері живу постійно, коли перебуваю у Києві. Він, до речі, ще не пристосований до тривалого проживання. Я спочатку трохи сварилася, що у номері немає комоду. Бо я не маю де поставити частину речей. Якщо б надали більш комфортний номер — переїхала б, — каже Ольга Сікора. — Але головна проблема — тут немає кухні. Реально немає де приготувати їжу. Я, звичайно, що, можливо, розраховують на те, що, можливо, депутати їстимуть у ресторані готелю чи інших закладах громадського харчування. І, якщо найбагатші депутати собі це можуть дозволити, то чимало депутатів, які не мають таких великих статків, не можуть собі це дозволити. Наприклад, поїсти у їдальні Верховної Ради — це, як мінімум, 70-80-100 гривень. А, якщо їсти тричі, і — щодня, то, насправді, це — накладно. Тому виходимо із ситуації. Намагаємося снідати у номері, чи — вечеряти. На першому поверсі готелю також є ресторан, але ціни там — ще вищі.
Ольга Сікора показує мікрохвильову. У номер також привезла мультиварку, яка її дуже «виручає».
Прибирають у готелі, за словами депутата, справно. Змінюють рушники й білизну. А ось, наприклад, мило видають не щодня. Хоча, у номерах класу люкс чи напівлюкс це — обов’язково. Крім того, абсолютно немає умов для прання.
Ольга Сікора стверджує, що не знає, хто із депутатів диве по сусідству.
— Я звикла із дитинства до того, що постійно перебуваю в оточенні людей. У гості тут не заведено ходити. Тому намагаюся допізна працювати у комітетах, а приходжу сюди, фактично, тільки, щоб переночувати, — каже депутат.
Ольга Сікора наголошує: крамниці у готелі також розраховані на небідних людей. Наприклад, національні строї, які продають в одній із крамниць на першому поверсі готелю, можуть коштувати і по кілька десятків тисяч гривень. і, до речі, одяг, схоже, важливий для парламенту. Ольга Сікора каже, що купила кілька суконь спеціально для нового місця роботи.
Хоча, чимало із жінок-депутатів одягаються, як за парламентськими мірками, — не надто дорого. За спостереженнями депутатів, чи не найдорожчий одяг — у «регіоналки» Ганни Герман. Щодо обранці від опозиції, то цікаві строї — у «свободівки» Ірини Сех.
Тож, навіть неозброєним оком видно:тих коштів, які держава платить за місяць проживання депутата у гуртожитку номер не вартує.
На думку Ольги Сікори, найбільш оптимально було б звести будинок, і надавати там депутатам відомче житло. Тобто, квартири, які по завершенні терміну чи складення повноважень, депутати повертали б. На час проживання — сплачували б комунальні послуги. І — облаштували побут на власний розсуд.
Раніше в одному із інтерв’ю депутат ВР Олександр Сич погодився із думкою, і наголосив: це було б корисно для депутата. «До мене приїхала б дружина або донька, яка живе під Києвом, раз на тиждень наварила б баняк зупи...», — забажав депутат.
А сама Ольга Сікора рік тому зізналася “Вікнам”, що на депутатську зарплатню прожити нелегко.
